З холодним серцем, або Як видавці убили "Пересмішника"

Чим насправді є текст знаменитої Гарпер Лі "Піди, постав сторожа"
Photos by Jackie Ricciardi, Bu Today
15 січня 201613:40
  • 2
  • 1

Безперечно, роман "Піди, постав сторожа" американського класика Гарпер Лі можна назвати однією з найбільших літературних подій минулого 2015 року. Саме подій, адже довкола роману точилося більше розмов про правомірність його публікації, ніж про його літературну цінність. Якщо б видавець орієнтувався на останню тезу, то читач так би і не заглянув за куліси створення шедевру "Убити пересмішника", але нашим світом, і літературним зокрема, керують не принципові Аттікуси Фінчі, а жадібні до сенсацій та швидкої здобичі Боби Юели.

До українського читача цей текст поки що не добрався – жодне з українських видавництв не заявило про купівлю прав на переклад роману. Але якщо Ви вже і зібралися читати "Піди, постав сторожа", давайте розберемося, що було спочатку — курка чи яйце.

Нелл Гарпер Лі народилася 1926 року у містечку Монровілль, штат Алабама, де живе і зараз, але уже під пильним наглядом медперсоналу, оскільки письменниця втратила і зір, і слух. 1957 року, залишивши посаду працівника авіа-компанії, Гарпер пише роман "Піди, постав сторожа", який сама пізніше оцінить, як "досить достойну спробу". Вона віддає рукопис видавцю на прізвище Гохофф, а той, зумівши розгледіти серцевину тексту молодої авторки, підказує їй написати новий текст на основі дитячих спогадів, які були частиною основного сюжету. Через три роки читач отримує "Убити пересмішника", а сам "Пересмішник" — Пуліцера і міжнародне визнання.

Гарпер Лі до 2015 року була автором одного роману зі сталевим переконанням, що "все, що вона хотіла сказати у літературі, вона сказала і повторювати більше не збирається". В її кар’єрі зринув ще один роман під назвою "The Long Goodbye" ("Довге прощання"), але він не був опублікованим,  авторка так і не наважилася конкурувати зі славою "Пересмішника".

Фото: Hannah McKay/PA Wire/AP

Минулого року світ сколихнула новина про публікацію "другого", "нового", "свіжого" роману письменниці "Піди, постав сторожа", рукопис якого через багато років нібито знайшла адвокат Лі — Тоня Картер. Нарікши знахідку, через описані у тексті події, продовженням "Пересмішника", видавці вселили у душі читачів надії на нові пригоди дівчинки на прізвисько Скаут, а потім самі ж взяли і зруйнували ті надії розгромними рецензіями. В Америці навіть траплялися випадки, коли книгарні повертали гроші своїм розчарованим читачам.

Герпер Лі спіткала та ж сама доля, що і її вірного друга, не менш відомого письменника, Трумена Капоте, який, до речі, став прототипом героя Ділла Гарріса у романі "Убити пересмішника". У 2005 році, через двадцять один рік після смерті автора, був опублікований роман, тобто початок роману "Літній круїз", написаний ще у 1943 задовго до офіційного дебюту Трумена "Інші голоси, інші кімнати" (1948). Капоте, як і Лі, не хотів опубліковувати свої перші спроби пера. Він особливо і не переймався долею "Літнього" рукопису, залишивши його у своїй старій квартирі, куди навіть не хотів повертатися. Але власник арендованої Капоте квартири про всяк випадок зберіг усі його пожитки.

До того ж самого кошика можемо вкинути й історію, яка трапилася з першим варіантом Джойсівського "Портрету митця замолоду" — "Герой Стівен". Після того, як видавець повернув "Героя" письменнику з відмовою на публікацію, Джойс переробив текст і в результаті світ отримав "Портрет". У 1944 році після смерті Джойса рукопис "Героя Стівена" був опублікований для вивчення в університетах та для прихильників Джойса без претензії на "новий", "загублений" і "віднайдений". Так варто було б вчинити і з "Піди, постав сторожа" і тут ми його розглядатимемо саме під таким кутом зору.

Цілі абзаци описів містечка Мейкомб, історії про Каннінгемів і Коннінгемів, судовий процес над негром Томом Робінсоном, звинуваченим у зґвалтуванні молодої білої дівчини Мейєли Юел, якого захищав Аттікус Фінч, дитячі забавки зі старшим братом Джимом та сусідом Діллом перекочували у тій чи іншій формі зі "Сторожа" до "Пересмішника". Побудована строкато на флешбеках історія "Сторожа", стала плавним і виваженим текстом у "Пересмішнику".

Чорнову оповідь від третьої особи, у фінальному варіанті авторка вкладає у вуста самої героїні Скаут, чим робить її куди більш інтимнішою. Віднайшовши свій власний голос, Гарпер Лі спрощує текстову мішанину між голосом оповідача, репліками героїв та їхніми внутрішніми роздумами.

Обидва варіанти тексту, безперечно, є біографічними, але двадцятишестирічна Джин Луїза Фінч на прізьвисько Скаут у "Сторожі" більше схожа на саму Гарпер Лі, а от шестирічна Скаут у "Пересмішнику" є переважно продуктом художньої обробки та фантазії письменниці. Те ж саме стосується і персонажа Аттікуса Фінча, похилий вік якого у "Сторожі" недосвідчений читач сприйняв як еволюцію образу Аттікуса Фінча з "Пересмішника", але на ділі це два зовсім різні персонажі.

Морально-етичні цінності батька Скаут у "Пересмішнику" штовхають його кинути виклик цілому округу Мейкомб, взявшись захищати чорношкірого злочинця. Расизм, членство у Ку-Клус-Клані містера Фінча у "Сторожі" стає ж основною причиною конфлікту між дочкою і батьком. Сирий персонаж Аттікуса у першому варіанті зовсім ненаділений тим красномовством і мовчанням, терпінням і розумінням, якими виділяється Аттікус у фінальному тексті. Відшліфований рафінований образ Аттікуса Фінча, морального орієнтира багатьох поколінь, є теж результатом майстерної роботи літературного генія Гарпер Лі.  

John Gall, The New Yorker

У "Пересмішнику" зникає персонаж Генка Клінтона, який у першому варіанті тексту відіграє роль вірного друга дитинства Скаут. Генк пройшов війну, закінчив університет, працює у адвокатській конторі Аттікуса і у будь-який момент готовий одружитися з Джин Луїзою. Молодий хлопець розділяє не тільки робочий стіл з містером Фінчем, а також і його расистські уподобання, що налаштовує категорично Скаут проти нього. Натомість лише згадки про ще одного друга дитинства — Ділла Гарріса у фінальному варіанті отримують окремий сюжетний розвиток.   

Незмінним лишається хіба що підхід авторки до створення соціально-історичних бекграундів обох текстів. Але якщо у "Пересмішнику", через переповідання тексту маленькою дівчинкою, все в основному зводиться до боротьби білошкірого населення з чорношкірим за рівні права для усіх, то у "Сторожі" цей діапазон розширений до боротьби модерної Півночі з традиціоналістським Півднем, молодого покоління зі старим, всезагальних настроїв внутрішних змін та зокрема процесів сегрегації, які охопили Америку у 50-х роках.

Можливо, через таку варіативність, авторці не вдалося викристалізувати свої ідеї у першому варіанті, а звузивши їх обсяг у фінальному тексті, вона легко справляється із завданням. Гарпер Лі зберігає незмінним і підхід до створення назв обох варіантів романів: фраза і концепція як і "Піди, постав сторожа" (цит. із Книги Пророка Ісаї 21:6), так і "Убити пересмішника" проходить лейтмотивом у тексті і пояснюється власне героями. 

Сидіти і розбирати пазли обох романів можна не один день, бо тобі випала унікальна нагода потрапити до письменницької лабораторії і відслідкувати що у що переробилося, що загубилося, як трансформувалося. Обидва романи можна звести у один посібник "Як написати пуліцерівський текст", який у руках розумного читача може стати потужним інструментом закулісного пізнання створення літературного шедевру, що давно став класикою. Тож, підходьте до читання "Піди, постав сторожа" відповідально.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1
ПЕРЕГЛЯДІВ
2
КОМЕНТАРІВ

КОМЕНТАРІ

  • «Хороша книга не та, яка думає за тебе, а та, яка змушує тебе думати». «Майже всі люди виявляться хорошими, коли ти їх врешті-решт зрозумієш». «Краще мовчати, ніж виглядати дурепою». «Забобони - брудне слово, а віра - чисте. Обидва виникають там, де закінчується здоровий глузд». І ще кілька цитат письменниці http://starylev.com.ua/club/blog/garper-li-lyshe-durni-pyshayutsya-svoyimy-talantamy

  • Знайшла уривок з книги Харпер Лі «Піди, постав вартового» http://starylev.com.ua/news/opublikovano-rozdil-iz-novoyi-knygy-harper-li

22.03.2016, 19:56
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 1 лютого 2016

    INSIDER: Лучшие материалы

    Здесь мы оставляем тексты, которые нам показались самыми знаковыми

    • 0
    • 31
     
    • 31 січня 2016

    Роман Безсмертний: "Росія зацікавлена, щоб ця війна тривала без кінця"

    "З появою Гризлова мало що змінилося. Ви дискусію навколо Сталіна уявляєте?"

    • 3
    • 19
     
    • 29 січня 2016

    Как проститься с прошлым

    Как прощаться и открываться новым возможностям, рассказывает психолог

    • 1
    • 21
     
    • 29 січня 2016

    Крымские ультрас: «Предателей мы не забудем»

    Что означало быть проукраинским ультрасом в Крыму в начале оккупации, и как они живут сейчас

    • 1
    • 25
     
Система Orphus