Яромір Ногавіца: У доброї пісні немає жодних бар’єрів, навіть маркетингових

Чеський музикант - про бардівську пісню, його стосунки зі Львовом та алкоголь
Фото: koule.cz
9 грудня 201515:00

Яромір Ногавіца – це жива легенда чеської музики. На його концерти приходять десятки тисяч фанатів, хоча перший сольний виступ співака відбувся більш ніж 30 років тому.

Авторські пісні Ногавіци мають надзвичайно широкий спектр: у них можна знайти як тонку ліричну рефлексійність, так і гостру чеську іронію. На жаль, українській публіці цей співак маловідомий, хоча його творчість могла би стати чудовим антидотом на засилля кримінального російського шансону.

INSIDER поспілкувався з паном Яроміром у Львові перед його першим виступом в Україні.   

- Ви виростали в музичній та поетичній сім’ї. Чи саме це визначило вашу кар’єру?

- Наше життя залежить від того, які в нас корені. І йдеться не тільки про музикантів, але про всіх. Коріння – найважливіше. Я до сьогодні відчуваю вплив свого походження, тому саме це визначило мою кар’єру.

- Що найважливіше в бардівській пісні?

- Ви використовуєте термін бардівська пісня, який мені не дуже до душі. Він пафосний, занадто шляхетний і поетичний. Я належу до традиції європейської пісні – від французької, італійської, польської, чеської і аж до української  та російської. Я вважаю себе автором і виконавцем пісень. Я не розділяю слово і мелодію. Бо, крім цих двох факторів, ще існує виконання, а також аудиторія, яка слухає пісню.

Тобто все це разом – мелодія, слова, виконання і слухачі – творить феномен пісні, що, як на мене, є найбільш людським самовираженням.

Пісня – це єдиний мистецький жанр, який людина може присвоїти. Ви почуєте пісню, яку я написав, вона оселиться у вас, і ви зможете її коли завгодно заспівати. Ви носите її в собі. Книжки необхідно читати, на картини та на фільми треба дивитися, а пісню можна проспівати самому собі. Якщо текст жартівливий, сатиричний, то треба підібрати відповідну мелодію і виконання. Усе має бути цілісним. Якщо якийсь елемент кульгає, то пісня перестає працювати.

- А чи може пісня бути популярною за кордоном без перекладу?

- Так. І маємо тисячі прикладів. Добра пісня має в собі якусь незвідану таємницю. І йдеться не про її слова. Це на чуттєвому рівні. Слухачі знаходять свій власний сенс. І йдеться не тільки про пісні іншими мовами. Навіть коли ви чуєте пісню своєю мовою, розумієте слова, і якщо автор добрий, то він залишить вам місце для інтерпретацій, і ви в тексті знайдете свій сенс. Таємниця пісні не у звичайному змісті, словах чи нотах, а в самій таємниці. От щойно в клубі грали Леонарда Коена. Ти не обов’язково повинен знати, про що він співає, але усвідомлюєш, що він співає щось важливе.

- Що для вас важливо у виступах наживо?

- Кожен виступ має свою енергію, свою атмосферу і свою силу. Коли ви граєте одній людині або десятьом слухачам – то це інтимний, тихий виступ. Створюються дуже близькі зв’язки. Але коли у вас є можливість заграти для 30 000 людей, то за допомогою однієї пісні можна створити зв’язки не лише між вами і слухачами, але слухачі творять зв’язки між собою і, як наслідок, ви отримуєте величезний згусток енергії, яка неможлива в тісній компанії.

Я дуже радий, що можу насолоджуватися виконанням своїх пісень у дуже широкій перспективі – від інтимного виконання віч-на-віч до величезного творення енергії.

- Ви слідкували за чеською музикою з юних років. Чи помітили якісь зміни?

- Я слухаю музику майже 50 років. Я слідкую не тільки за нашим "чеським ставочком", а намагаюся відстежувати світові тенденції. Завдяки інтернету це значно легше. З величезного моря музики, яке над нами пропливає, можна собі витягнути, що хочеш. І в цьому перевага сучасного музичного світу – можеш слідкувати за тим, що тобі подобається.

Тренди змінюються завжди. Про це мають говорити музикознавці, а не я.

Музика сьогодні неймовірно доступна. Добра пісня завжди знайде собі слухача, і немає жодних бар’єрів, навіть маркетингових. У цій неймовірній доступності і криється магія музики.

- А як виглядає оцей "чеський ставочок" на мапі європейської музики? Що в ньому особливого?

- Я співак і не хочу нічого говорити про своїх колег. Я не теоретик музики. Єдине, що можу сказати, - я їжджу світом і граю для різної публіки. Зі своїх подорожей бачу, на що саме звертають увагу в моїх піснях слухачі в різних країнах. Упродовж багатьох років я не змінював свій стиль. У своїй творчості, крім такого східно-задумливого бардівства, маю також іронію та сатиру, які важко знайти в інших співаків по світу. Чеська іронія, починаючи від Ярослава Сайферта і до Гашека та Швейка, вона творить атмосферу цього "чеського ставка".  

Фото: htbackdrops.org

- Ви опублікували весь свій доробок в інтернеті. Ви також використовували торенти. Це доволі незвично, як на ваше покоління співаків…

- З дев’яностих років, коли з’явився інтернет, я його активно використовую. Окрім того, що пишу вірші, я вивчав системне адміністрування комп’ютерів, на жаль, не довчився. Мені це дуже подобається. Тому інтернет для мене не є екзотикою. Це ж чудово, коли можна написати пісню, створити файл на два мегабайти й опублікувати його в інтернеті. Уже за день пісня може облетіти весь світ. Що ще може бажати співак? Для музикантів це велика перевага над художниками, режисерами і так далі. Бо картина, опублікована в інтернеті, багато втрачає, а от музика – ні. Це неймовірна свобода, і її треба використовувати.

- Ви співаєте пісні Окуджави і Висоцького. А чи знаєте щось з української музики?

- Зізнаюся, що маю лакуну в цьому питанні. Вдома маю чудове видання українських народних пісень. Знаю багато пісень, пов’язаних зі Львовом з кабаре міжвоєнного періоду. Деякі мелодії з них ви впізнаєте у моїх піснях. Але когось одного, хто б у мене асоціювався з Україною, я не маю. І це мій недогляд, я виправлюся. Саме тому я і приїхав сюди.

- Ви народилися і зараз мешкаєте в Остраві, доволі специфічному місті, що нагадує трохи наш довоєнний Донбас, тільки з кращою долею. Як вам там живеться?

- Я там народився. І свідченням того, що мені там добре, є той факт, що я і далі там живу. Так завжди в житті – можеш багато говорити, але твої дії краще про тебе свідчать. Мені там подобається, бо Острава змушує ходити по землі, а не літати в хмарах. Життя складне і просте водночас. Тому добре плюскатись у болоті і бачити небо. Добре знати, що життя важке.

Коли хочеш пити, то треба знайти джерело, коли хочеш їсти, треба щось для цього зробити.

Острава проста і важлива. Окрім того, з неї зручно подорожувати: до Праги 300 км, до Варшави 300 км і до Львова близько.

- Наскільки я знаю, до Львова ви приїхали неспроста. Розкажіть, чому ви вибрали саме це місто?

- По-перше, у цьому місті співали пісні, які для мене важливі і які глибоко в мені резонують. По-друге, дружина намовила мене зробити генетичну карту мого ДНК – тест, який показує, звідки походить мій рід. Ви їм даєте слину, а вони вам карту Європи, на якій позначено, де найчастіше трапляються подібні ДНК. Я довго думав, хто я – ірландець, румун чи волох. І за результатом тесту зона подібних ДНК іде від Острави через Польщу до вас. Це речі, які важко осягнути, скільки б ми про них не говорили. З цих теренів історично до нас їздило багато людей на заробітки. І цілком можливо, що "ногавіца" – це українське слово.

- Питання про алкоголь і мистецтво. На вашу думку, алкоголь допомагає творчості?

- Я би не хотів бути апостолом здорового способу життя. Двадцять чотири роки тому я кинув пити. Бо стояв на роздоріжжі: наліво – пекло, а направо – нормальна робота.

Я не хочу нікого повчати. Хочу сказати, що пити – це неймовірно круто, божественно і чудово, але не пити – ще краще.

І це все треба пройти самому, бо слова тут абсолютно марні.

- Я прочитав у чеській пресі, що ви співпрацювали з Чехословацькою комуністичною спецслужбою, так званою СтБ. Як реагували ваші фани, коли ви в цьому зізналися?

- У вас неточна інформація. Я ніколи ні в чому не зізнавався, бо не мав у чому зізнатися, я ніколи з ними не співпрацював. Журналісти люблять скандали і перекручення. Завдяки моїм пісням і моїм поглядам, які я мав у 1980-ті, СтБ мені не давала спокою і тягала на допити, але я ніколи не був їхнім співробітником. Від мене вони ніколи нічого не довідалися. І тепер через багато років певні "добродії" факт моїх допитів почали проти мене використовувати і перекручувати.

Мої шанувальники не відвернулися від мене. У вісімдесяті люди ходили на мої концерти, записували пісні і поширювали їх. Усі пам’ятали, який я був тоді і який я сьогодні. Тому їх так просто не ошукати. Що мене хвилює, то це те, що архіви тих служб – це напівправда, напівбрехня. Там неможливо знайти правду. Я з СтБ не співпрацював. І мої близькі друзі це знають.

- Якби могли щось змінити у своєму житті, то що змінили би?

- Абсолютно нічого. Життя триває, сьогодні треба думати про сьогодні. І думати, що все вдасться, а якщо ні, то - в майбутньому.

 

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
10
ПЕРЕГЛЯДІВ
0
КОМЕНТАРІВ

КОМЕНТАРІ

12.04.2017, 12:06
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 28 квітня 2017

    Станция конечная. Что происходит с долгами киевского метрополитена

    Что будет, если метрополитен отдаст долг, и почему депутаты не хотят перераспределять деньги

     
    • 27 квітня 2017

    Шити, білити - завтра Євробачення. Как Киев готовят к приему гостей

    Они тут третью неделю день и ночь пашут. При этом с одной стороны строят - земля, пыль, асфальт, а с другой - уже четвертый день плитку моют. Бред какой то

     
    • 26 квітня 2017

    Приручити дракона. Чому СБУ прийшло до “Dragon Capital”

    Співвласник “Dragon Capital” Томаш Фіала вже натякнув, що за приходом силовиків може стояти давній конфлікт із російським бізнесменом Адамовським та нардепом Грановським.

     
    • 26 квітня 2017

    Зураб Аласания: Девиз Суспильного - “Не смотрите телевизор”. Мы вас достанем там, где вам удобно

    INSIDER поговорил с Аласанией о планах на следующие 4 года, почему он решил вернуться и о чем договорился с Арсеном Аваковым 12 лет назад

     
Система Orphus