Sasha Boole (Саша Буль) створив свій перший альбом два роки тому, у 2013-му. Відтоді він встиг відіграти декілька європейських турів, отримати статус "українського Боба Ділана" та популярність в Польщі. Його друга платівка Survival Folk вийшла на вінілі, а Саша ледве не власноруч відроджує та створює український інді-фолк. А точніше, американський фолк на український манер.
Ми зустрілися із Сашею за годину до його виступу на арт-заводі "Платформа". Взяли по горнятку кави, та під акомпанемент Marija Cheba Буль розповів історію свого підйому.
Моє справжнє ім’я – Саша Буліч. А Саша Буль я назвався на честь Саші Грей і математика Джорджа Буля. Хоча насправді ця кличка зі мною набагато довше, ніж я співаю. Коли я почав грати, то вирішив - нащо вигадувати собі якесь особливе ім’я. Це ж не проект, це просто я – такий собі чувак з гітарою.
Саша Буль із Чернівців. Там він закінчив філологічний факультет Чернівецького національного університету. Там же почав писати пісні і вчитися гри на гітарі. Причому пісні з’явилися раніше за вміння володіти інструментом.
- Я все життя пісні писав. Міг просто йти на пари і наспівувати собі якусь мелодію (починає наспівувати, – ред.). А потім на неї накладав якісь слова, виспівував історії. Через це сонграйтером я став набагато раніше, ніж музикантом.
 |
| Фото Євгенії Люлько |
На відміну від американських колег, батьки Буля не слухали кантрі, чи то блюз, чи то джаз. Батько – військовий – завжди казав, що його музичного смаку вистачає на те, "щоб відрізнити удар малого барабана від великого, аби на марші знати, як іти". Мати слухала радіо і не занурювалась у музичні хащі. Через це в домі у Буля частіше можна було почути гурт "Любэ", ніж Джоні Кеша.
Малий Сашко серед батьківських касет зміг для себе віднайти лише Майкла Джексона. Проте був один артефакт, який багато в чому вплинув на подальший музичний смак майбутнього музиканта. В домі був вініловий програвач, а улюбленою платівкою Буля стала "Бременські музиканти".
З часом завдяки "пацанам зі двору" Буль почав знайомитися із зарубіжною популярною музикою: Prodigy, Wu-Tang Clan, Cypress Hill. З появою інтернету фонотека суттєво розширилася.
- До фолк-музики я прийшов згори вниз. Від культових гуртів сучасності на кшталт Kasabian або Radiohead я почав копати вниз, бо мені стало цікаво, як чуваки прийшли до цієї музики. Коли починаєш копати, то проходиш повз The Rolling Stones, повз The Beatles. Розумієш, що Beatles починали не з тієї музики, що ми знаємо. Так ти потрапляєш у США. Ці стежечки приводять в дельту Міссісіпі. І коли я для себе відкопав цей прошарок архаїчного блюзу, фолк-музики, мені здалося, ніби я розпоров ножем корсет, у який був затягнутий тривалий час. Я не міг насититися цією музикою. Я слухав її по 18-20 годин на добу. Я копав, знайшов джерело, звідки б’є, і по цьому струмочку пішов угору.
Проглядаючи архівні відео, шукаючи рідкісні записи, вивчивши дискографію Боба Ділана й інших "зірок" фолк-сцени, Буль дійшов висновку, що нинішній інді-фолк – це те саме, що відбувалося з фолк-музикою в 1960-х роках.
- У шістдесятих відбувався folk revival і просто не було модного слова "інді". Але зараз ситуація повторюється з точністю в 99%, тільки тоді у хіпстерів "айфонів" не було.
Назбиравши певну кількість пісень у голові, Буль почав грати на гітарі. Він зізнається, що грає фолк через те, що іншого не вміє, та й не хоче грати. В якийсь момент у нього з'явився друг-звукорежисер, в якого була можливість записати пару пісень. Коли процес пішов, вирішили записати все, що є, і запросили декількох сесійних музикантів на окремі треки. Так з’явився дебютний, багато в чому експериментальний альбом “Vol.1”. До нього увійшло 11 пісень, більшість з яких – українською.
- Я не знав, який хочу звук. Я ледь на гітарі грав. До цього я лише на гармошці грав з деякими гуртами. Перший альбом для мене взагалі був несподіванкою, - розповідає Сашко.
 |
| Фото Євгенії Люлько |
Попри це, "Vol.1" вийшов доволі сильним, щоб Буль зміг заявити про себе як про самобутнього музиканта, що грає той інді-фолк, якого в Україні майже немає. Саша погоджується, що фактично він грає американську фолк-музику з українськими текстами. Те, що в нього на цій ниві майже немає колег, пояснює тим, що люди з пострадянських країн дуже замкнуті і поняття фолку сприймають дуже локалізовано. Цей термін радше асоціюється з гопаком і шароварами, ніж із віскі та важким життям переселенця.
На підтримку дебютного альбому Саша поїхав у великий тур Україною, Білоруссю та Молдовою, що включав багато східноукраїнських міст. У цей же час у Києві почав розгорятися Євромайдан. Під впливом діалогів із місцевими жителями, поїздки до Придністров’я й був написаний другий альбом – Survival Folk - набагато доросліший і похмуріший за попередній.
- Альбом такий похмурий, тому що він писався у відповідних умовах, – пояснює Буль. – Це був лютий 2014 року, на дворі була революція, я проїхав усю Україну. Близько 20 концертів день у день. Я ледь свідомість не втрачав. Було холодно, нічні переїзди, концерти і в Донецьку, і в Луганську. Дві пісні я написав, будучи безпосередньо в Придністров’ї. От там мені просто дах зірвало. Нас запросили в гості, показували фотографії і розповідали: "Ось, це мій брат, його застрелили 20 років тому під час війни". І я тоді зрозумів, що ситуація в Україні стовідсотково веде до того, що буде повторюватися придністровський сценарій.
Повернувшись із туру, Буль поїхав до міста, яке називає одним із найкращих в Україні, – до Калуша. Там його друг працював на радіо. Студія працювала як радійна, але після шостої була нагода записувати музику. Таким чином вони вдвох працювали, доки не з’явився Survival Folk.
Похмурий, але емоційний альбом, в якому більшість пісень написані англійською. Буль постійно порушує тему смерті та взаємодопомоги. Якби не характерний акцент, Survival Folk звучав би, як платівка досвідченого американського кантрі-виконавця. В ній витримана драматургія і смисловий посил. До того ж, на другому альбомі Саша майже позбувся зайвих інструментів. Тут є лише гітара, гармошка та зрідка бек-вокали і скрипка. Survival Folk став одним із небагатьох українських альбомів молодих виконавців, що було видано 2014 року на вінілі. До того ж, він відкрив Булю вікно в Європу - через Польщу.
Один знайомий музиканта, що грає "айріш-фолк-панк" в андерграундній групі, запропонував Саші спробувати організувати тур Польщею, мотивуючи це тим, що подібну музику в Європі краще розуміють і люблять. Для цього вони надіслали величезну кількість е-мейлів місцевим організаторам. Відповідей надійшло лише шість, але їх вистачило, щоб організувати перший тур декількома містами Польщі, Словаччини та Німеччини. Але все пішло не зовсім так, як планували.
- Перед туром у нас зламалася тачка, якою ми мали їхати. Знайшли іншу, та вона була взагалі до того не пристосована. Це був американський "Форд", який раніше був інкасаторською машиною, і жер близько 25 літрів на 100 км. Ми їдемо в тур, граємо кілька концертів та якось між Краковом і Бидгошем нас зупиняє поліція через те, що водій забув увімкнути фари на автобані. А з нами була дівчина, з якою мій друг-менеджер познайомився в Кракові. Дівчина ця не взяла з собою ніяких документів. При цьому виглядає як неповнолітня. Поліція вирішує везти цю дівчину назад у Краків, доки хтось не принесе її посвідчення особи, і переходить до нас. Ми розповідаємо, що музиканти, їдемо в тур. З перевіркою моїх документів проблем не виникло. А от у відповідь на дзвінок сторона, що запрошувала мого друга-менеджера, сказала: "Ми взагалі не знаємо такої людини". І в мене на очах моєму менеджерові прямо на автобані вдягають наручники і затримують. Я питаю його: "Що робити?". Він каже: "Їдь, грай концерти. Повернешся з Берліна, на зворотному шляху забереш мене", - розповідає подробиці свого першого туру Буль.
 |
| Фото Євгенії Люлько |
Врешті-решт Сашко встиг на концерт у Бидгош, але із 4-годинною затримкою. Навіть доїхав до Берліна та повернувся назад. У цей час другові-менеджеру дали 600 злотих штрафу, 2 роки умовно, депортацію і заборону в’їзду до Євросоюзу на рік. Виявилося, що людина, яка допомагала йому оформити візу, таки зробила підроблене запрошення.
Попри все, з першого туру Буль виніс знайомство з поляком на ім’я Бартек, який став його тур-менеджером і влаштував ще кілька турів Європою. Саша вже вивчив польську та виступає в сусідній країні частіше, ніж удома, збираючи повні зали по 100-150 осіб.
Зараз Саша Буль пише новий альбом та оцінює перспективи продовження творчого життя в Україні. Хоча в Польщі в нього вже є плацдарм і для творчості, і для життя.
- В Україні зараз відбувається спалах інтересу до нової музики. Все більше людей починають розуміти, що таке фолк. Відтак зараз буде тупо просто забити і звалити в Польщу. Хоча я можу це зробити. Проте поки не готовий здаватися тут.
Читати інші тексти рубрики:
МУЗЫКА.UA: Киевское трио Panivalkova. Дамы вперед
МУЗЫКА.UA: "Вагоновожатые". Электронная музыка с глубоким смыслом
МУЗЫКА.UA: Bahroma. В поисках "той самой" песни
МУЗЫКА.UA: O.Torvald. Панк проб и ошибок
МУЗЫКА.UA: Epolets. Украинский альт-рок с одесским колоритом
МУЗЫКА.UA: 5 Vymir. Народження українського інді-року
МУЗЫКА.UA: Secret Avenue. Космополитичный инди-поп с "налетом" восьмидесятых
МУЗЫКА.UA: Харьковский инди как он есть. Группа deliKate изнутри
МУЗЫКА.UA: "С вами была группа SINOPTIK. Донецк. Украина"
МУЗЫКА.UA: В лучших традициях рок-н-ролла. Киевская группа Love’N’Joy
МУЗИКА.UA. Луцький гурт "Фіолет": Хибне бажання подобатися всім – це вада нашого мозку
МУЗЫКА.UA: Atomic Simao. Психоделический аcid jazz из киевского андерграунда
МУЗЫКА.UA: Как украинская группа Brunettes Shoot Blondes стала мировой сенсацией
МУЗЫКА.UA: Vivienne Mort: Музиці завжди було важко конкурувати з їжею
МУЗЫКА.UA: Dead Boys Girlfriend: Надо сначала научиться хорошо играть, а потом прыгать с комбиков
МУЗЫКА.UA Fontaliza: от горловских пабов до киевских стадионов
