Літо і читання - велика і складна тема. Читати, не читати, читати потроху - діапазон можливостей для людей у відпустці достоту великий. Але ми переконані, що читати слід будь-коли - і літо не виняток. Але й орієнтири геть не завадять.
INSIDER розпитав про це головних постатей українського літературного ринку, поставивши їм три важливі запитання:
1. Літо - це пора для читання?
2. Що збираєтеся читати влітку?
2. Що можете порадити читати цієї пори загалу?
Авторитетного вам читання!
________________________________________
 |
Борис Херсонський, поет
Для мене це пора читання, бо дуже погано переношу спеку. Тож найкращий відпочинок - книжка під кондиціонером.
Насамперед декілька словників української мови: словник рим, фразеологічний словник. Буду вивчати нову американську класифiкацію психiчних розладiв. Почитаю улюбленi поетичнi книжки тощо. Зрозуміло, що такого набору книжок я нікому не можу порадити на час відпустки.
Можна читати Гоголя, Жадана, детективи Акуніна - хто що хоче, кому що подобається. Головне - не залишайте читання!
________________________________________
Микола Климчук, редактор видавництва "Лаурус"
 |
"Невже ми не вийдемо з мороку книг?" — риторично питав Володимир Свідзінський. Читати влітку — окремий різновид мазохізму. Моє читання ділиться на дві категорії: те, що хочеш читати, і те, що мусиш у силу професійних обов’язків. Це як із дворовим футболом і професійним: діти самі бігають донесхочу, а професіоналам потрібен стимул.
Із першої категорії: традиційно читаю журнал "Иностранная литература", там добрі переклади і журнал тримає руку на пульсі західного літпроцесу. Регулярно перечитую стару поезію: Свідзінський, Плужник, Чубай.
Із другої: читатиму нову книжку Наталії Яковенко про Йоаникія Галятовського, монографію Максима Тарнавського про Нечуя-Левицького і мемуари Романа Кофмана. Ці книжки вийдуть незабаром у видавництві "Лаурус". У метро читаю з кіндла наук-поп. Із останнього прочитаного "Экономист под прикрытием" Тима Харфорда (сподобалося), Анна Рэйд "Атлант расправил плечи" (дуже не сподобалося, подужав 50 сторінок, не розумію, звідки такі астрономічні тиражі).
Рекомендую на літо: "Культура дизайна" Владислава Головача. Чому ми маємо те, що маємо у предметному світі — короткий і популярний виклад. Книжка безкоштовно доступна в інтернеті.
________________________________________
 |
Неля Ваховська, перекладач
А коли ж іще читати, якщо не влітку? Я взимку спати люблю, а літом і вечір довший, і в дорозі прекрасно читається. Нещодавно відкрила для себе людей, здатних читати Ґьодерліна на пляжі - після цього Віттгенштайн у транспорті не викликає запитань.
Читати буду. Не те, щоб дуже багато, бо завалена роботою, але лежать на столі й біля ліжка: Робін Данбар "Наука любові та зради" в перекладі Андрія Бондаря, Ільма Ракуза "Море моря" в перекладі Христі Назаркевич, нова збірка Целана від Петра Рихла, Ганс Генні Янн від Тетяни Баскакової, смолоскипівський Гео Шкурупій, Ганс Блуменберг, Йозеф Вінклер, Томас Геттхе... Постійно повертаюся до Гоголя і Котляревського - і для перекладів потрібно, але насправді просто весело, коли всі у транспорті знервовані й похнюплені, а ти з посмішкою чеширського кота не відриваєшся від книжки.
Радити завжди важко... Просто розкажу, що мене зачепило останнім часом: "Степовий пірат" Станіслава Лубєнського - дуже цікаве біографічне дослідження про Махна, такий собі український вестерн (істерн?). Збірка драм для читання Ельфріди Єлінек "Смерть і діва" - просто мастрід. Воно місцями складне, але радикальне, саркастичне і критично-феміністичне. Не можу не пропіарити свого Арно Шмідта - "Озерний пейзаж із Покахонтас" - це історія курортного роману в ритмі джазу. Коли ж іще, як не влітку її читати?
А ще я би радила читати Лишегу - всього, не тільки вірші, а й переклади. З ним вчишся жити - вільно і просто, і ця самобутність простоти - дуже непроста річ. Гарного вам літа!
________________________________________
 |
Алексей Никитин, прозаик
Конечно. Зима, весна и осень – тоже.
Дочитываю "Британський роман нового часу" Малколма Бредбери и "Очерки начальной Руси" Алексея Толочко. На киндл закачаны и уже надчитаны "Плавучая опера" Джона Барта и "Повесть о смерти" Марка Алданова. У Алданова есть интересные главы о Киеве середины 19 века.
Прочитайте "Шкуру" Курцио Малапарте. Это роман о первых месяцах освобождения Италии от фашистов, детальное описание жизни народа, потерпевшего поражение в войне. Трагедия остается трагедией, даже если побежденные становятся союзниками победителей. Малапарте саркастичен и остроумен, его горький сарказм не щадит ни американцев, ни итальянцев.
Если не удастся купить книгу, в интернете можно найти одноименный фильм Лилианы Кавани, снятый в восьмидесятых. Фильм тоже оставляет сильное впечатление, но до такого высокого градуса драматизма, как роман Малапарте, он все же не поднимается.
________________________________________
 |
Юрій Винничук, письменник, майже класик
Читаю щодня. На морі дивлюся серіали, читаю менше. Читаю більше польською і чеською, бо ці мови для мене не агресивні і не впливають так, як російська. Фільми теж дивлюся польською і чеською.
Мені важко щось радити. Ось прочитав роман Карло Еміліо Ґадда, у нас його не переклали. Назва химерна - "Це огидне паштетисько з вулиці Мерулана". Роман, в якому використано 8 італійських діалектів, однак його перекладено на більше мов, аніж будь-який український роман, писаний "солов'їною". Ще прочитав прозу Герцмановського-Орландо, "Книгу неспокою" Фернандо Пессоа, прозу Моріса Бланшо і Жоржа Батальї. Усе це не для широкого загалу. А те, що для широкого, я не читаю.
Щоправда, перед сном можу читати щось із класики, наприклад, Конан Дойла, Саббатіні чи Кервуда. Сучасних пригодницьких романів не читаю. Люблю англійську вікторіанську готику, особливо Ле Фаню і Монтегю Джеймса. Спробуйте.
________________________________________
 |
Оксана Форостина, редактор видавництва "Критика"
У сучасному світі ми приречені читати цілий рік, тому що тепер отримання знань не закінчується ніколи, і влітку теж.
Утім у мене немає дилеми між "корисним" і "цікавим": люблю т.зв. "науково-популярну" літературу та літературу факту. Зараз читаю книжку Пулітцерівського лауреата, багаторічного кореспондента журналу New Yorker у Пекіні Евена Осноса "Age of Ambition: Chasing Fortune, Truth, and Faith in the New China."
Гаряче рекомендую нашу новинку – сподіваюся, ми встигнемо її видати саме перед тим, як наші читачі вирушатимуть у відпустку, – український переклад бестселера Шерил Сендберґ “Lean In” – “Включайся! Жінки, робота і воля вести за собою" з передмовою Наталії Яресько. Саме зараз зрозуміла, чому так не люблю терміну "ділова література": таке тавро обмежує читацьке коло, а мені несамовито шкода, що не мала змоги такий текст прочитати, коли мені було 14. Або 18, або 25.
________________________________________
 |
Владислав Івченко, письменник, автор популярних детективно-пригодницьких романів
Так, літо, схоже, найкраща пора для читання, бо люди масово виїздять на відпочинок, а я пляж без книги не уявляю. Тим паче не уявляю, як можна без книги провести відпустку, якщо моря поруч немає.
Зараз працюю над новою книгою з серії "Найкращий сищик імперії", то читаю і планую прочитати біля десятка книг про двадцяті роки. Це і мемуари, і історичні книжки, і художня література тих часів.
Я намагаюся читати через одну художні книжки і наук-поп, то пораджу три книги в кожній номінації. З наук-попу: Пекка Теєрікорпі "Еволюція Всесвіту і походження життя" - фундаментальний (і дуже зрозуміло написаний) текст про початок усього; Юрій Берьозкін "Імперія інків" - багато цікавого про єдину американську імперію і взагалі про сутність імперій; Карл Циммер "Паразити: таємний світ".
З художньої літератури: Лембіт Короєдов "Панночки з помаранчами" - найкраща книга про Помаранчеву революцію та секс від живого класика київської літератури та "зірки" Фейсбуку; Іра Цілик "Червоні на чорному сліду" - невеличка збірка оповідань термоядерної потужності; Владислав Івченко "Химери Дикого поля" - себе радити нескромно, але наважуся, бо дуже вже хвацька книженція про альтернативну історію запорожців, які побудували суміш Спарти з Гулагом і воювали з ФСБ і неандертальцями.
________________________________________
 |
Володимир Арєнєв, письменник-фантаст
Перепрошую, але питання звучить настільки ж безглуздо, як "Чи літо - це пора для харчування?". Як можна довго протриматися без читання, мені складно уявити. Зрештою, треба ж підживлювати й мізки, а не лише тіло.
З поезії - поступово, без поспіху читаю "Життя Марії" Жадана. З художньої літератури на черзі "Холокост Ф" Цезарія Збєжховського, тверда і доволі жорстка НФ, яка зібрала в Польщі чимало премій. Також продовжую читати "Оповідки з Меекханського прикордоння" Роберта Вегнера - найамбітніший і найуспішніший фентезійний цикл після "Відьмака" Сапковського. З наших авторів зараз читаю "Дітей переступу" Наталі Савчук - це така цікава спроба створити цілісний світ на основі українських легенд, така собі суміш "Сильмарилліона", "Пісні Льоду та Полум'я" та ірландських легенд. На черзі також нові переклади класичних романів Кінга українською та четвертий "Сендмен" - графічний роман Ніла Геймана з захопливим сценарієм, якісною графікою та багатим культурним підґрунтям.
З нон-фікшну - окремі розділи "Оксфордської історії в'язниць" і книжка Даймона Найта "Creating short fiction". Це все - більше по роботі, а вже суто для задоволення - Кріс Хедфілд "An astronaut's guide to life on Earth".
Я не думаю, що читання - це особлива властивість, якою володіє якийсь супергерой, такий собі Людина-Читач. І "широкий загал" загалом не дурніший за нас із вами - тому всі ці книжки цілком можна радити їм для прочитання; більшість із них уже й перекладені.
________________________________________
 |
Ростислав Семків, директор видавництва "Смолоскип"
Так, літо однозначно пора для читання (пляж, наприклад).
Збираюся читати британців, чого ще з них не читав: Барнс, Ішіґуро, Акройд. Плюс кілька книжок "Темпори".
З'явилися добрі переклади українською Агати Крісті, нові - Стівена Кінґа. Додаємо "Дефіляду в Москві" Василя Кожелянка, перекладні книжки "Темпори" (Єрґович), "Комори" (Денель, Срдич), а також (для вибагливих) - монографію Олени Галети "Від антології до онтології"). Можна також згадати поезію Зази Пауалішвілі, Олени Герасим'юк, Юлії Стахівської.
________________________________________
 |
Костянтин Сігов, видавець "Дух і Літера"
Так, я вважаю, що літо – це чи не найкраща пора для читання, тому що багато років працюю в Києво-Могилянській академії і знаю, що саме в цей час і викладачі, і студенти, прочитують найважливіші книги для всього року.
Я планую паралельне читання основних книг найглибшого сучасного фахівця з історії східної Європи Тімоті Снайдера. Найбільш злободенні його тексти про революцію в Україні, анексію Криму і війну зібрані в книзі "Українська історія, російська політика, європейське майбутнє". Книга виходила і в російському, і в українському перекладах. При цьому коріння проникливого аналізу Тімоті Снайдера йдуть у його ключову монографію про чотири століття історії Польщі, України та Литви – "Реконструкція націй" (The Reconstruction of Nations: Poland, Ukraine, Lithuania, Belarus, 1569-1999, Yale University Press, 2003).
Можна сказати, що гучною подією цього літа стала публікація в Києві світового бестселера – книги "Криваві землі" (Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin, Basic Books / Random House, 2010), що була перекладена на дванадцять мов світу. Її можна знайти у відкритому доступу в інтернеті. Нагадаю також читачам, що перед тим виходив український переклад цієї книги у видавництві "Грані". Для теперішньої України дуже важливо, щоб найкраще з аналітики нашої історії й сьогодення увійшло в реформовану систему освіти в нашій країні. Тому я з особливою цікавістю буду читати книгу найкращого сучасного філософа освіти і практикуючого вчителя Маргарит Лєна – "Дух освіти". Автор приїде до Києва на презентацію українського перекладу через 10 днів.
Сьогодні не без підстав погляди з Києва й інших міст України прикуті до Одеси. Це пов'язано не лише з літнім сезоном відпусток біля моря, але й з очікуванням глибоких реформ в Одеській області. Найцікавішою книгою для мене з прочитаних нещодавно став "Відкритий щоденник" Бориса Херсонського. Автор завідує кафедрою клінічної психіатрії в Одеському університеті, веде цікавий блог на Фейсбуці, найкращі матеріали з його блогу минулого року об'єднані в оригінальну композицію відкритого щоденника, який із будь-якої сторінки читається з неослабним інтересом.
Подією цього року стала також книга видатного філософа Анатолія Ахутіна "Європа – форум світу". Привертає увагу його сильна громадянська позиція. Академік Анатолій Ахутін - найвідоміший із російських учених, хто із солідарності з Україною переїхав жити до Києва. Свою позицію він переконливо коментує в блозі на Фейсбуці, а в книзі розвиває оригінальну концепцію форуму Європи, як глибоку своєрідність її особливої культурної і політичної форм. Анатолій Ахутін за найбільш вимогливими критеріями належить до видатних європейських мислителів нашого часу. Книга мінської письменниці Світлани Алексієвич "Час second-hand (Кінець червоної людини)" перекладена на всі європейські мови, включаючи українську, і вирізняється такою силою, що автора було номіновано на Нобелівську премію. Не можу обійти увагою й такого київського автора, який демонструє чудовий синтез інтелектуала і художника, всесвітньо відомого композитора Валентина Сильвестрова – і його дві книги російською і українською мовами: "Дочекатися музики. Лекції — бесіди" та "ΣΥΜΠΟΣΙΟΝ. Зустрічі з Валентином Сильвестровим". Вони дають багату поживу для розуму і супроводжуються музичними дисками з його творами.
________________________________________
