Олег Михайлюта: Це Україна 2.0 - колишнє життя ще кусається, але відкотитися назад уже неможливо

Вокаліст ТНМК Фагот про війну "світів", новий альбом і нову Україну
Фото Максима Кудимця\INSIDER
27 січня 201514:00

Піонери і зубри українського хіп-хопу гурт ТНМК наприкінці минулого року вистрибнули зі своїм альбомом "Дзеркало", як чортик із табакерки. Заінтригували метафорами про внутрішніх ворогів-марсіан, насторожили, змусили пильно вдивлятись у своє відображення і тут-таки заспокоїли магічними замовляннями про рятівний човен, котрий неодмінно буде в нас у наступному житті.

І не давши нам оговтатися від першої музичної атаки, музиканти "Танка" вже готують другий раунд - концерт із симфонічним оркестром і платівкою "Симфонічний хіп-хоп". Саме так: усе й одразу, і ні гранули менше.

Вокаліст і співфронтмен ТНМК Олег "Фагот" Михайлюта зустрівся з нами у кав’ярні неподалік студії і за чашкою какао розповів INSIDER про гостросоціальні пісні нового альбому "Дзеркало", симфонічний хіп-хоп, користь цензури та війну за національну самоідентифікацію.

- Улітку ТНМК відсвяткував 25-річчя. Лідер "Ляпіса Трубецкого" Сергій Міхалок, коли розпускав гурт, сказав, що зустрічати 25 років для рок-колективу - це ганьба. Як ви ставитеся до свого віку?

- Поки порох є, потрібно щось робити. Знаєш, це якісь домовленості зі самим собою. Якщо вік спантеличує, ти думаєш, що вже старий, купа потужної молоді з'явилося, тоді само собою треба закінчувати відразу. У мене що далі, то більше складається враження, що в мені пацан прокидається. Але вже досвідчений. Лишається дитина, але з досвідом.

Як ставляться інші хлопці - треба питати в них. Ті, кому в гурті було некомфортно, пішли. Тривалий час склад не змінювався, але все одно хтось приходив, хтось ішов. Ділі захотілося зробити сольник – він пішов. Льоха Саранчин пограв з нами, але йому хочеться грати джаз – він пішов у джаз. Це правильно. У музиці неможливо щось робити через силу й отримувати від того кайф. Якщо ти "відпрацьовуєш" - це вже нікому не потрібно.

- Що зараз відбувається з українським хіп-хопом? Усе більше нових гуртів віддають перевагу інді-року, електронній музиці.

 - Зараз, мені здається, не буде існувати чистоти жанру. З хіп-хопом буде те саме: буде і електричний хіп-хоп, і живий акустичний. Так само, як рок-музика: вона не лишається такою, якою була 25 років тому, вона змінюється. Так само як і підхід до неї. Технології не стоять на місці.

Фото Максима Кудимця, INSIDER

 - А можете назвати когось своїми наступниками чи послідовниками? Конкурентами?

 - Ні, мені ж не настільки на пенсію треба, щоб говорити, що в мене є наступники. Говорити про конкурентів… Хто у нас робить таку музику, як ТНМК? Само собою, є потужні команди, котрі грають дуже яскраво. Купа тих, хто мені подобається. O.Torvald круто звучить, Tape Flakes прикольний гурт, Dead boys girlfriend.

- Поговорімо про новий альбом: в основі пісні "Дзеркало" - образ-метафора про чарівне дзеркальце. З казкою всі знайомі. В яких реальних ситуаціях, на вашу думку, українці так само просять дзеркало викривляти дійсність?

 - Та в будь-яких. Ми ж любимо жити в казці, ми дуже прості. І нібито простота видається слабкістю, а насправді – це сила. Це буддистський підхід до світосприйняття. І, як на мене, він правильний.

 - Але при прослуховуванні складається враження, ніби ви засуджуєте такий підхід.

 - Це жарт, неможливо до деяких речей ставитися серйозно, бо якщо починаєш про серйозні речі серйозно говорити - вони не рухаються з місця.

Це такий стьобний підхід. Хочеться дивитися правді в очі, щоб дзеркало показувало те, що насправді є. У казці ми вже пожили. Треба будувати реальність. Хочеться справжнього вже надалі.

 - Чому вирішили винести саме цей образ у назву платівки?

- Це як калька була. Дуже багато про дзеркало взагалі говорять. Можна з різних боків говорити про назву, але відштовхнулися ми дуже просто: була пісня, яка нам усім дуже "зайшла". У нас не часто пісня народжується за 30 хвилин. Спочатку з’являються текстові й музичні замальовки, щось шукаємо на репетиціях. А тут за півгодини був текст, музика народилася дуже швидко. Напевне, від того теж якісь "ноги" йшли.

Фото Максима Кудимця, INSIDER

- Багато пісень з альбому С.П.А.М. (2010) схожі на попередження про проблеми, які треба негайно вирішувати. У "Дзеркалі" можна помітити образу та прикрість через те, що ТНМК тоді не почули. В "Українській мрії", наприклад, є слова: "Тепер у вишиванках можемо гамузом поплакати в Кобзар".

- "Українська мрія" - це взагалі квінтесенція того, що відбувається в країні, і зараз теж. Одного дракона народ переміг, і на престол одразу всівся інший дракон. Нічого поки що не змінилось. Я розумію, що має минути час, а нам хочеться, щоб усе було одразу. Це не образа, а констатація факту.

Ображатися немає ніякого сенсу. Якщо в тебе щось не виходить – не потрібно говорити, що хтось винен у наших проблемах. Ми ж не кацапи. Не виходить – розумієш: сам винен, недопрацював. Ображатися можна на себе, але сенсу в цьому теж немає. Треба враховувати помилки і йти далі. "Українська мрія" – це вже не стьоб, а агресія на самого себе. Все вже на долоні лежить, а не змінюється.

У мене буддистський підхід: хочеться, щоб усе еволюційно розвивалося, не хочеться до добра йти шляхом зла. Ніколи мені не хотілося когось вбивати, щоб зробити правильні речі. Але, як показує цивілізаційний підхід, без цього не обійтися. Я проти, але розумію – це єдиний шлях. Хороші хлопці повинні мати "пушки". Не хочу, щоб зброя керувала світом, але поки все настільки недосконало – лише так.

- У ще одній пісні з альбому - "Гупало Василь" – є образ національного героя, який прийде і врятує всіх. З одного боку, можна рівнятися на цей образ. З іншого – ця історична потреба у героїзації змушує нас чекати на когось чи чогось, а не робити все самостійно.

 - Ми коли чекаємо, то вже робимо. Якщо щось матеріалізуємо собі в голові, думаємо про це – воно вже робиться. Правильні думки приводять до правильних речей. У нас тривалий час не було своєї самоідентифікації, а імперія все підгрібала під себе. У нас не було майже нічого свого – лише щось там тишком, нишком, навмання. Треба свої ідеї відвойовувати.

- В альбомі знову чуємо ваш фірмовий музичний стиль: хіп-хоп, рок, класика, українські мелодії. Хто з гурту як впливає на нього?

 - У нас басист дуже любить джаз, барабанщик – панк, Ярик (гітарист, – ред.) – рок, але олдскульний, це його музика. Той рок, де на гітарі грають мільйон нот за хвилину. Діджей – він модний, стежить за останніми тенденціями. Клавішник – наймолодший у гурті, у мене таке враження, що він ще шукає себе. У Фоза дуже різнопланові музичні смаки. Моя роль - усе це збирати докупи. Колись за це Фоз відповідав, але коли я з’явився в гурті, він це все радісно на мене скинув.

- Альбом "Дзеркало" завершує метафорична пісня "Війна світів" – такий собі мінорний акорд про нашу дійсність. Хто є хто у цій війні, і чи наш ворог - лише зовнішній?

 - Хто у нас червоноокі? Це ж не марсіани – комуністи, "совок". Ми їх називаємо червоноокими, бо вони живуть у вчорашньому дні. Ми не говоримо примітивно, що все, що було в Радянському Союзі, було поганим. Багато і хорошого відбувалося. І вони за це чіпляються: немов, бачите, як було добре? Замовчуючи погане.

Це війна світів - сьогоднішнього або навіть завтрашнього нашого світу з учорашнім. Я не зовсім погоджуюсь із тим, що це мінорний акорд. Фоз пропонував фразу насамкінець про те, що ми перемогли. А насправді це констатація факту: цьому світу, яким ми його знали, настав кінець. "Совок" ще огризається, але він уже пішов у минуле.

- Багато музикантів кажуть, що писати пісні про війну – це кон’юнктура. Наприклад, так вважає Іван Дорн. У новому альбомі ТНМК багато говориться про українське сьогодення. Як на мене, вийшло все гармонійно. Але зараз про останні події всі і так читають, говорять. Ви не боялися, що буде відчуття втоми у слухачів?

 - Не те що боялися, а я сам відчуваю втому. Коли ти про це говориш, енергетикою обмінюєшся, втомлюєшся. І я Ваню розумію. Але ж вік – йому 25, і йому не треба про це співати, він стоїть на своєму шляху. Але коли тобі 40, ти все це бачиш… все одно ті емоції, які відчуваємо, ми переносимо в пісні, ноти, в той альбом, котрий робимо. І якщо знаємо, в яку форму це втілити і як показати людям, – мені здається, навпаки, погано це не зробити.

Кон’юнктура теж буває різною. Цей альбом втілює мої емоції: я цим живу і це переживаю. Воно мені на часі, і на часі мільйонам людей. А коли воно мені нафіг не потрібно, а я прорахував, що це буде вигідно зробити, – це погана кон’юнктура, фальш, і вона завжди відчувається. Хто зараз гімн України тільки не перелопатив.

- Запитаю у вас як у людини, яка так чи інакше впливає на українську культурну сферу. Як повинна поводитися держава нині, у цій ситуації стосовно культури? Чи потрібна тут політика "цілеспрямованого патріотизму"?

 - Мені здається, держава зараз повинна дуже уважно слухати людей. Якщо хтось там думає, що люди ті самі, якими були після 2004 року, то дуже сильно помиляється. Всі налаштовані набагато радикальніше. Зрозуміло, що влада буде переслідувати свої інтереси. Але якщо ті, хто при владі, відвернуться від людей – вони трупи.

Держава повинна підтримувати культуру, але не лізти всередину. Не можна з неї робити шароварщину і примусово когось українізувати.

- А чи потрібні нам патріотичні фільми, на які збираються виділити гроші у Держкіно?

 - Мені складно сказати, як правильно. Треба знімати такі фільми: нам потрібні свої герої, треба, щоб у повітрі це було. Але перегнути палицю теж не можна. Це тонкий момент. Рівень розвитку культури залежить від рівня культури людей при владі.

Лі Куан Ю у Сінгапурі зміг відучити китайців плюватися. Ніхто не вірив, що це можливо. Ти розумій, де треба натиснути, а де відпустити. Все одно хтось повинен брати на себе відповідальність і говорити: так треба. Але хто це буде робити, я поки не бачу.

Фото Максима Кудимця, INSIDER

- Чи треба забороняти в Україні "новорічні вогники" та виступи російських митців, які мають антиукраїнську позицію? Варто вдаватися до цензури?

 - Це на сто відсотків цензура. Але іноді розумієш, що без цього не можна. Наприклад, я за світ без кордонів. Минулого року я влітку покатався на мотоциклі по Європі і зрозумів, наскільки це круто: переїжджаєш із країни в країну без кордонів. Їх можна прибирати, коли в людях на цих територіях є цивілізованість, ну хоч якась. У Європі це можливо. Але на кордоні з Росією треба ставити триметровий паркан. Щоб жодна тварюка з того боку не протислася.

Якщо говорити про цензуру – це той самий паркан. Вата настільки примітивна, і грає на низьких людських вібраціях, що вона пролізе навіть через якусь "незатейливую песенку". Тому всіх їх треба викреслити, щоб навіть натяку не було. Тут я розумію, що віддайте мені цензуру, я зроблю, як треба (посміхається, - ред.).

- Пісні ТНМК транслюють на російських радіостанціях?

 - Чесно, не знаю і не моніторю. Але впевнений, що ні. Якщо вони забороняють "Океан Ельзи" і "Бумбокс", то що вже говорити про ТНМК – жодної пісні російською мовою, хіп-хоп, все швидко, незрозуміло. Ми й на українських радіостанціях не завжди формат. Навіть можна сказати, що у 90% - неформат.

Не буду перераховувати назви станцій, але коли йде розсилка, то лише відсотків двадцять ставлять. Решта кажуть – неформат. Може тому, що крутять російську попсу, вона легше "заходить". Вони відштовхуються від рекламодавця, це бізнес. Я не ображаюся взагалі. Я вже ображався, коли ми почали грати, от тоді думав: як це так, хороша пісня, а її не ставлять.

З одного боку це мене насторожує, з іншого – я розумію, що, все ж таки, ми все правильно робимо. Якщо цю музику слухають люди, ходять на концерти, а програмні директори досі хочуть, щоб до них на уклін прийшли… це їхній бізнес. Ми все одно будемо робити те, що ми робимо.

 - Якщо абстрагуватися від керівництва держави і врахувати, що грошей на культуру обмаль. Що треба робити, щоб якісна музика і кіно стали в Україні звичкою?

 - Треба не зупинятися, потенціалу багато. Передусім піднімати економіку. Якщо все запрацює, будуть гроші й на кіно, і в людей, щоб піти на це кіно. Але рівень культури влади має бути вищим за загальний рівень культури в країні.

Коло завжди замикається на економіці. Проте іноді владі вигідно, щоб люди були бідними і неосвіченими. Саме тому в нас зараз суспільство дуже радикальне. Якщо люди відчують, що влада їх пригнічує, повторюся, вони - трупи.

Наприклад, коли прибрали Нищука і поставили Кириленка – вже було відчутно фальш. Не маю нічого особисто проти Кириленка, але це призначення - фальш. Якщо якась дія чи інформація сколихне настрої, буде біда. Тому зараз я про це говорю. Влада має це чути.

- У 2014 році не відбулося багато фестивалів, і в наступному розквіт навряд чи буде. Як це вплине на українську музику й особливо на початківців, у яких немає досвіду гри на великих майданчиках?

 - Прийде час. Великі майданчики нікуди не подінуться. Я в цьому впевнений. І зараз, мені здається, багато чого, так би мовити, "обточиться". Ті молоді музиканти, які матимуть стрижень і натхнення, - нікуди не подінуться.

Зараз той момент, коли слабкі здуються, їм не буде підживлення. Економічна ситуація важка. Шоубіз і музика для загальної спільноти - це все ж таки розвага: відключитися. Дуже мало людей ставляться до музики, як до серйозного явища. Люди ж витрачають гроші спочатку на хліб, а потім – на розваги. Поки економічна ситуація не поліпшиться, шоубізу буде непросто. Саме тут і буде відсіювання.

Хто справжній, той залишиться стовідсотково. Бо розуміють, що це їхній шлях. А ті, хто хотів побавитись і по-легкому заробити грошенят, ті відваляться. Майбутнє української музики буде красивим і яскравим. Справжнім.

 - Ви є режисером кількох останніх кліпів гурту – "Фідель", "Хоча я є", "В наступному житті". У них ви занурюєтесь у філософські роздуми.

 - Це вже вік. Спочатку ти вилазиш на емоціях і на амбіціях. Потім читаєш книжки, починаєш придивлятися більше до самого себе. Знову ж таки, син народився – переворот у свідомості. Починається філософія. А твоя музика – це ти, тільки в нотах.

 - Не плануєте зняти кліп на котрусь із гостросоціальних пісень "Дзеркала"?

 - Хочеться зняти, і на "Війну світів" теж. Але та ідея, котра в нас у голові є, потребує грошей, які ми не можемо виділити. Зараз спілкуюся з людьми, шукаю інвестора. Економічна ситуація непроста, і ми це теж відчуваємо. Але я цього не боюся. Я вже стільки криз пережив: 1991-го, 1998-го, 2008-го. Зараз уже більш-менш спокійно, може, тому що фундамент якийсь є. Ми все одно прорвемося і зробимо те, що нам треба: іншого вибору немає. За багато грошей чи за мало.

- Яким буде кліп? Дайте спойлер.

 - Хочеться зробити комікс. І навіть ескізи вже є. Я спілкувався з художниками, вони сказали: "Круто, будемо робити". Але я розумію, що будь-яка робота повинна коштувати грошей. Або їх заробимо, або знайдемо інвестора. Час такий.

 - Знаю, що ви їздили в зону АТО. З гуманітарною місією чи з концертами?

- Так, ну, ми гітару взяли з собою. Хлопців зібрали в холодній їдальні, неопаленій, неосвітленій. Гітару взяли й поспівали. Але це як додатковий мазок, енергією з хлопцями обмінялися. Ми їхали, щоб привезти туди теплих речей – приїхали, коли були перші заморозки, мінус 24. Я змерз дуже сильно, а вони там живуть. Ще й воюють.

Я подивився на них – у них драйв на адреналіні. Там не можна бути сумним. Вони всі посміхаються, всі світлі. Але розумієш, що це все на вприскуванні. Якщо починаєш зневірятися – ти вже практично труп. Мені розповідали купу історій, коли люди в паніці під обстрілом вибігали з укриття і бігли туди, де падають снаряди. Із розхитаною психікою там важко. Залишаються найвитриваліші. Вони поганого нічого нікому не хочуть, знають, що за ними правда, і відчувають, що Бог на їхньому боці. І посміхаються тоді, коли поруч смерть.

- Що ви, можливо, зрозуміли там, і як це на вас вплинуло?

 - Та як вплинуло... Якщо проаналізувати, що відбувалося впродовж цих років із нами, то розумію, що будь-яка проукраїнська творчість музикантів, якщо вона мала під собою не просто загальнолюдський, а політичний підтекст і яскравий проукраїнський характер, вела до того, що відбувається зараз у країні.

Мені хотілося би, щоби наша самоідентифікація проходила безкровно. Але в нас такі опоненти, що цього не допустять. У них (у громадян Росії, - ред.) немає "файлу", що ми - інші. Це імперські штуки.

Ця війна почалася дуже давно. Всі раділи, що ми нібито легко проскочили, і в нас не буде війни за національне визволення, але, на жаль, не вийшло. На жаль.

 - 14 лютого буде концерт ТНМК і симфонічного оркестру "Слобожанський". Як виникла ідея грати з оркестром?

- Ми як вічні піонери: постійно влаштовуємо революцію для самих себе. Ідею грати з оркестром я навіть продавлював у якийсь момент у гурті, бо Фоз був проти. Він говорив: "Лише лінивий не грав з оркестром – "Океани", "Гріни", "ВВ", навіщо нам повторювати". А я з академічних, консерваторський, у 16-20 років я грав в оркестрі і пам’ятаю, як це потужно і круто. Людям треба це доносити. Потім думка матеріалізувалася.

Фото Максима Кудимця, INSIDER

- Чи змінювали ви програму з 2013 року, коли зіграли її востаннє?

 - Якщо все розрулиться з диригентом, бо оркестровки – його парафія, то будуть сюрпризи. Це вже третій такий концерт – був один у Харкові й один у Києві, хочеться щось новеньке показати. Саме зараз над цим працюємо.

 - Хто писав партитури, і як довго готували концерт?

 - Диригент оркестру Юра Яковенко. Він же робив аранжування. Десь місяців три він кожного дня слухав альбоми ТНМК і обрав те, що він почув. У нас теж були побажання. На третій репетиції він мені сказав: я в дитинстві на вас "висів", вас слухав. Йому - 33 чи 34, і якраз 7 років різниці, коли в нас уже було пару альбомів, ми грали по всій країні, а він був тією молоддю. І нібито він академічний диригент, але слухав панк, джаз, поп-рок, і це вплинуло на те, як він відчуває аранжування. Тому і звучить так файно.

Пісню "Зроби мені хіп-хоп 20 років потому" ми взагалі ніколи не грали наживо, а він зробив їй аранжування. Це був бонус-трек. Ми її граємо лише з оркестром.

-  Платівка із записом цього концерту називатиметься "Симфонічний хіп-хоп". Що означає це поняття для вас? Дайте визначення.

 - Симфонічний хіп-хоп – це коли на базі академічних, вічних речей ми намагаємося передати сьогоднішню енергетику. Коли були Моцарт і Бах, хіп-хоп ще не вигадали люди. Але коли вже вигадали, чому б не поставити його на потужну основу симфонічної музики. Хіп-хоп – сучасна форма подачі енергетики, проте, на наш погляд, вона не відокремлює музику від базових стандартів, основ. Тому намагаємося поєднати вічне з сьогоднішнім.

 - А чому вирішили випустити його на вінілі?

 - У нас ніколи не було вінілу, але ми давно хотіли. Так, це більше для діджеїв, професійних музикантів. Але дуже хотілося.

- В альбомі "Дзеркало" є оптимістична пісня "В наступному житті". У ній ви говорите про рятівний човен. Коли він у нас з’явиться?

 - Наступне життя вже почалося. Колишнє життя кусається, але відкотитися назад уже неможливо. Це Україна 2.0, і поїхали далі. Люди починають дивитися між рядочків, емоційно розуміти, хто бреше, а хто – ні. Хоча людина ніби впевнено говорить, люди розуміють, як викупати інтонаційно, правда це чи ні. Зрозуміло, що не всі. Але що далі – то більше таких людей. Якщо їх ніхто не спаплюжить. 

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

  • Привіт, друзі онлайн ... це .. свідчення,.., Все почалося кілька років тому, коли він почав вести себе не круто для мене ... то, що сталося з усіма, але в кінці кінців він почав спати на вулиці я почав його турбувати зробити його рости ще більше. уві сні день почала погіршуватися. Я був засмучений і взяв його. Найгірше те, що він не працює, і я їв. Я думав, що я хотів би піти додому один, але він зробив це протягом декількох місяців. Я пішов до свого офісу, щоб зустрітися з нашим сином, ми говорили посміхнувся, і це було його. Так що я знав, що я втратив любов мого життя! Я плакала протягом декількох днів, я не міг піти на роботу або зробити що-небудь MT змістовне життя. Це був рік, і до сих пір з ним, але допоміг підтримати нашу дитину. Я, нарешті, здався на його спині в той час, поки я не прийду. KWAMME Первосвященик, Гана, який зробив мої сльози печалі сльозами радості. Який тривав всього три дні, щоб отримати мого чоловіка назад. Він продовжив свою і сказав: - траур для мене, щоб визнати, що у себе вдома, і хочу зробити все, що ми втратили час ... (зітхає) була пам'ять, яка ніколи не забуде їх!. І добре! друзів онлайн, я отримав мій чоловік повернувся і безтурботним!. Я обіцяв дати свідчення, як я зараз. Printr'o ситуації або події, як і всі, хто повірив би, що мені не потрібно шукати там! Жрець KWAMME !! чому б не спробувати свій аккаунт> IRREVOCABLEOUTCOMES@GMAIL.COM. Удачі всім !!!

  • Перш за все, я просто не вистачає слів, я не знаю, що сказати, я дуже вдячний доктору Eziza за те, що він зробив для мене. Спочатку я думав, що він був афера, як два інших, що я працював, але я просто вирішив зв'язатися з ним, то він сказав мені, що мій коханець буде повернутися додому протягом 72 годин. Коли 72 години завершили мій чоловік зателефонував мені і сказав, що він жалкує про часті аргументів і боротися, я був такий щасливий, що мій чоловік, який залишив мене протягом більше 2-х років подзвонив мені. Тепер ми разом, він не може обійтися без мене, він завжди хоче, щоб я був поруч з ним, і він просто сук мені нову машину. Якщо ви хочете зв'язатися з ним за допомогою, його електронна пошта ezizaoguntemple@gmail.com або +2348058176289

  • ХОЧЕТЕ СВІЙ EX НАЗАД "For Real Як отримати ваш колишній коханець назад і бути щасливим знову, Мене звуть Бартлі Уитли Я ніколи не вірив у любов заклинання або магії, поки я не зустрів цього заклинателя один раз, коли я пішов в Індії в червні минулого року на бізнес-саміті я зустрічаюся один мій знайомий назвав Маріана вона познайомити мене з людиною на ім'я д-р Шива на solutiontemple306@gmail.com, що він може допомогти мені отримати мій коханець назад, д-р Шива є потужним, він може допомогти вам кинути заклинання, щоб повернути свою любов пішла погано себе любитель шукає якийсь один любити тебе повернути втрачені гроші і магія грошей заклинання або заклинання за хорошу роботу тепер я щасливий і живе свідчення, тому що людина, яку я хотів одружитися залишив мені 4 Weeks до нашого весілля, і моє життя було з ніг на голову, тому що наші відносини були протягом 3-го року я дійсно любила його, але його мати була проти мене, і у нього не було хорошу високооплачувану роботу, тому, коли я зустрів цю заклинателя, я сказав йому, що сталося, і пояснив ситуацію речей йому спочатку я вагався, скептично і сумнівно, але я просто дав йому спробувати і через 6 днів, коли я повернувся, щоб повернутися в Канаду зі своїм хлопцем (тепер мій чоловік) він подзвонив мені сам і прийшов до мене вибачатися, що все було врегульовано з його мама і родина, і він отримав нове співбесіду, тому ми повинні вийти заміж я не повірив, тому що заклинателя тільки запитав моє ім'я і моє ім'я бойфрендів і все, що я хотів, щоб він зробив добре ми щасливо одружені зараз і ми чекаючи нашого маленького дитини, і мій чоловік також отримав нову роботу і наше життя стало набагато краще, в разі, якщо комусь потрібен заклинателя для деякої допомоги зв'язатися з ним сьогодні  через його адресу електронної пошти за адресою: solutiontemple306@gmail.com

13.11.2018, 13:44
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 31 березня 2020

    Land Rover, Lexus та елітні годинники: що задекларував новий глава МОЗ

    За минулий рік Степанов заробив 87 807 грн як очільник Одеської ОДА і отримав проценти в Ощадбанку на суму 2,83 млн грн

     
    • 31 березня 2020

    Авто за мільйон гривень та готівка: що задекларував новий заступник Венедіктової

     
    • 30 березня 2020

    Рада підтримала “антиколомойський” законопроект

     
    • 30 березня 2020

    Рада з другої спроби обрала очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

    Верховна Рада України у понеділок, 30 березня, з другої спроби проголосувала за призначення очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

     
Система Orphus