Менше диму – більше джазу

Марк Ґросс, Беніто Ґонсалес і Арк Овруцький про джаз і джазову Україну
Фото: Ігор Снісаренко
6 березня 201416:00

Міжнародний джазовий абонемент відомого басиста Аркадія Овруцького в лютому буквально заморозив київський час. Бо особливо зараз музика потрібна нам як свіже повітря. Тож менше диму – більше джазу!

Саксофоніст Марк Ґросс, піаніст Беніто Гонсалес, Аркадій Овруцький на контрабасі та Джейсон Браун на барабанах буквально полонили Національну консерваторію. Чотири дні потому консерваторія горіла знову - про причини-наслідки за іншими лінками.

Ми ж мали розмову з дворазовим володарем премії "Ґреммі" в складі Dave Holland Big Band Марком Ґроссом, постійним учасником квартету Кенні Ґарретта Беніто Ґонсалесом і Аркадієм Овруцьким про джаз і… джазову Україну. 

Джаз. Must know

Марк Ґросс: З добре відомих, звісно, Дюк Елінгтон, Луї Армстронг, Чарлі Паркер…

Ті, кого ви, може, не знаєте, але це дійсно чудові музиканти - трубачі Джеремі Пелт, Фредді Гендрікс і Сайрус Честнат.

Саксофоністи – Тім Ґрін, Джошуа Редман, який був у вас не так давно, Кріс Поттер, Антоніо Харт, я можу продовжувати до завтра…

Дехто з них більш відомий, дехто менш, але це імена, які в майбутньому називатимуть, як тепер ми називаємо Фредді Хаббарда і Джона Колтрейна. Вони грають, працюють і навчаються, як це робили майстри, і я думаю, вони поповнять караван джазової слави.

Беніто Ґонсалес: Молодим музикантам я раджу імена, з яких усе почалося, як-от Скот Джоплін. Коли дізнаєшся про нього, він проводить тебе до Арта Татума, Луї Армстронга і Бада Пауела. Мені дуже подобається Біл Еванс, який лишив яскравий слід у бібопі, люблю Ґрега Ґарланда, Гербі Генкока, МакКоя Тайнера та Чіка Коріа. Я говорю саме про піаністів.

Арк Овруцький: Топ-5 контрабасистів – це Чарльз Мінгус, Джиммі Блентон, Рей Браун, Оскар Петтіфорд і Річард Девіс. Сам слухаю все, починаючи з класики і закінчуючи ультраавангардом. Люблю Стравінського і Ріхарда Штрауса.

Як навчатися музики

Марк Ґросс: Думаю, має бути баланс між навчанням і слуханням живої музики. Це взаємодоповнення і є музичною освітою.

Важливо отримати фундаментальні знання і навички, навчитися читати музику та вивчити класику.

Щодо саксофона, то є грандіозний набір класичних речей, які допоможуть удосконалити техніку. Із джазовою імпровізацією – те саме: тонни книг і транскрипцій записів, зокрема Чарлі Паркера, Джона Колтрейна і багато-багато інших чудових зразків.

І слухати. Дивитися, як музикантам вдається грати так, що ти відчуваєш саму її душу. Не достатньо мати технічно хороший звук. Звук має резонувати з твоїм духом. Щоб твоя гра зворушувала людей.

Це як вивчення мови. Спочатку освоюєш словник – і тільки тоді розмова. Якщо не маєш словникового запасу, навичок і техніки – це все і є "словником" – не зможеш вступити в бесіду, не зможеш імпровізувати.

Беніто Ґонсалес: О так, навчатися потрібно. Кожного дня, що більше – то краще, скільки можеш – навчайся (сміється), щоб роздобути правильний звук.

Важливо зуміти виразити свої почуття через інструмент. Думаю, це забере чимало часу. Я раджу практикувати і слухати багато музикантів із різних країн та епох, тому що джаз увесь час змінюється.

Піаністам я наполегливо рекомендую слухати Арта Татума, Бада Павелла, обов’язково Біла Еванса, Оскара Пітерсона, Гербі Генкока, Чіка Коріа…

…і Беніто Ґонсалеса (додає Марк).

Грай все, що можеш.

Також важливо виступати, а не лише тренуватися. Потрібно довести себе до певної точки – і виступати, розвивати те, чому навчився.

Фото: Ігор Снісаренко

Арк Овруцький: Молодим музикантам раджу для початку отримату класичну базу: сольфеджіо, техніка гри. А далі – займатися, слухати, намагатися копіювати, пробувати грати разом із записом.

Якщо грати джаз, то відштовхуючись від американської культури, тому що та її афро-американська складова диктує всю погоду. Без неї немає свінґу, немає ґруву.

Сьогодні в Америці маса молодих музикантів, усі освічені, всі розумні, всі відмінно володіють інструментом – рівень дуже високий.

і грати, грати, грати...

Марк Ґросс: Імена, які ми назвали, стали такими важливими в джазі саме тому, що вони – грали.

Джон Колтрейн грав у барах. Просто виходив із дому, йшов до найближчого бару – і грав. Йому платили доларів 20-30, але справа була не в грошах, а в можливості грати.

Чарлі Паркер грав на єврейських весіллях. Якось я говорив про це з Еллісом Марсалісом. Він сказав те ж саме: всюди, де можеш, – грай. Бери свій гурт у бібліотеку, кав’ярню – і грай. Це дуже важливо.

Звісно, великі фестивалі також мають цінність. Але головне – просто грати. Засісти десь на вихідні і просто грати.

Беніто Ґонсалес: Так! Думаю, найважливіше у виконанні музики – практика. Їздити на фестивалі, випробовувати себе, будь ти джазовий музикант чи класичний – все зводиться до одного: висловити себе через інструмент, дати почуттям вихід. Це найважливіше. Досягнувши цього, ти освоїш техніку.

Я раджу своїм студентам: техніка це не лише 12-годинні тренування за книжкою. Ні, ні, ні! Техніка – це коли ти можеш висловити себе за допомогою інструмента. Якщо можеш – ти технічний. Знаєте, хто такий Телоніус Монк? Він ніколи не грав “класично”, але він виражав себе за допомогою свого інструмента. Це – техніка!

Про українське

Марк Ґросс: У музичному сенсі – ваша публіка заворожує! Чудово сприймає. Для мене це як повернення додому… Я виріс у Балтіморі, штат Меріленд. Традиції моєї сім’ї глибоко вростають у церкву. І коли ти опиняєшся задіяним у церковні пісні чи танці, то віддаєш їм усю свою душу. Те ж саме я відчуваю від української публіки.

Люди на концерті були настільки ж занурені в музику, як і ми. Вони наповнюють нас як художників, що дуже важливо.

Я знаю, що ви, друзі, у стані політичної війни. Моє серце б’ється з вашими. Я не все розумію, але щиро вірю, що як музикант я маю зараз вищу мету, ніж просто виконувати музику.

Гадаю, моє завдання будь-якого дня, будь-якої пори робити музику, яка приносила би мир і спокій, радість людям, і допомагала їм рятуватися від злочинів. Це завжди було моєю метою в музиці.

Арк – перший і поки єдиний українець, з яким я грав і гастролював. Однак я багато чув про ваших музикантів. Арк розповідав мені про молодих. Це як з нью-йоркськими – дуже багато нових і цікавих імен, які весь час потрібно вивчати.

Фото: Ігор Снісаренко

Беніто Ґонсалес: Я люблю Київ. Думаю у вас, друзі, чудове відчуття джазу. Ви дійсно чутливі до цієї музики, від чого я у повному захваті! Я завжди щасливий приїздити сюди.

Сподіваюся, ваші справи з владою покращаться. Кожна країна з чимось розбирається. І у Венесуелі, і в США, і тут – у кожній країні ми прагнемо кращого…

Life is Jazz

Арк Овруцький: Так склалося, що я живу на дві країни (Україна, США, – авт.). Це дає можливість Міжнародному джазовому абонементу (МДА) от уже 9 років привозити в Україну першокласних музикантів. Із Марком, Беніто і Джейсоном ми записувалися і будемо записуватися надалі. Коли граєш із чудовими музикантами, можеш дозволити собі те, чого в іншій ситуації не зміг би. Джейсон Браун – мій старий приятель. Ми починали разом в Ґарлемі. Працювали і піймали цей ґрув, справжній свінґ. З ним дуже комфортно, повне взаєморозуміння.

Із найближчих подій МДА – Алан Харріс у квітні. Співак, якому будуть акомпанувати піаніст Беніто Ґонсалес і барабанщик Офрі Нехемія - молодий ізраїльтянин зі складу Авішая Коена. Влітку спробую зробити міні-фестиваль, цього року він, певно, пройде в консерваторії. Ми думали робити open-air, але зі спонсорами зараз біда, тому просто своїми силами спробуємо зібрати гарну джаз-тусовку.

Марк Ґросс: Мені пощастило жити в Нью-Йорку, де безліч надзвичайно талановитих музикантів. Ми з Джейсоном перетиналися на сцені декілька разів, перш ніж почали грати разом. Він – один із тих ударників, хто справді слухає, хто чудово супроводжує тебе. Для мене це дуже важливо.

В ударника має бути блискучий таймінг, ритм, він має бути чутливим – відчувати й чути музику, а також доповнювати її, чим потрібно. Джейсон – саме такий барабанщик.

Мені взагалі поталанило з музикантами. Я грав із розкішними Льюісом Нешем і Ґрегом Хатчінсоном. Один із моїх перших знаменних виходів був із Нетом Еддерлі, з Джиммі Коббом на ударних.

Беніто Ґонсалес: Я виріс у Венесуелі, тому в музиці все моє життя. Із трьох років грав на гітарі. На фортепіано почав грати пізно, десь 14-річним. До того – на церковному органі. Також – трішки – на акордеоні й барабанах. Тому, справді, я в музиці все своє життя.

Фото: Ігор Снісаренко

 

Починав із національної венесуельської музики. Вона, особливо у моїх рідних місцях, має дуже багато від класичної гармонії. Я був дитиною і вчився грати таку музику. Учився вухом.

А потім відкрив Чіка Коріа і Гербі Генкока. Коли я вперше почув ті їхні акорди, був пригломшений: Овва! Вони ж грають те ж саме плюс те, що хотів би грати я! Так почав досліджувати більше і глибше, доки не знайшов Арта Татума і Бада Пауелла, Оскара Пітерсона, МакКоя Тайнера, Джона Колтрейна. І сьогодні я все ще багато досліджую. Такий мій шлях від музики Венесуели до джазу.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

14.11.2018, 16:31
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 12 червня 2019

    КСУ вирішує чи є указ про розпуск Ради конституційним. Можливі наслідки

    Як проходило слухання щодо указу президента та коли очікувати рішення

     
    • 9 червня 2019

    Абітурієнтам з ОРДЛО і Криму: як вступити в український університет без паспорта і ЗНО (Інструкція)

    В МОН наголошують: імена всіх абітурієнтів, які користуються центрами, зашифровані. Це потрібно для їх безпеки та безпеки їх батьків.

     
    • 7 червня 2019

    Тижневий огляд Ради: закон про імпічмент, непідтверджені відставки, виборчий кодекс

    Громадянство іноземним добровольцям та покарання за незаконне носіння держнагород

     
    • 6 червня 2019

    П’ятьом учасникам нападу на Катерину Гандзюк винесли вироки

    Всі 5 засуджених пішли на угоду зі слідством

     
Система Orphus