Кореспондент INSIDER походив по пересічних бібліотеках Києва, щоб зрозуміти, хто їх відвідує, та зробив кілька безуспішних спроб узяти книжку додому.
Тут життя немає
Коли я заходжу до читального залу, бібліотекарка дивиться на мене з недовірою й сумнівом.
- Я колись був до вас записаний, – пояснюю я. – Можна інтернетом покористуватись?
- А-а-а, інтернет… – протягує вона. – Інтернету вже рік як нема.
Як виявилося, Управління культури відключило за несплату не тільки інтернет, але й телефон.
Крім нас, у залі тільки одна людина: чоловік сидить за комп’ютером. Я сідаю нібито гортати пресу, щоб подивитися, скільки ще людей прийде. Картка кількарічної давності легко знаходиться в зошиті за відповідний рік.
Добра бібліотекарка дуже хоче допомогти: зразу пропонує мені журнал "Вокруг света". Крім нього, цьогоріч є передплата лише на "Добрые советы" та "Лизу". Я беру всі, навіть старі. Бібліотекарка з-за свого столу з сумнівом зиркає на мої "Дім.Сад.Город" і "Здровье", й нарешті наважується:
- Є ще "Сабріна". Це про рукоділля.
Із газет – щоденно приходить тільки "Сегодня". Раз на тиждень – "Комсомолка" і "Факты". А щоб їх урівноважити – "Літературна Україна". Це все.
Через годину, впродовж якої не прийшов більше жоден читач, з’являється напарниця доброї бібліотекарки – сердита на вигляд сива жінка, схожа на персонажа мультика "Тріо з Бельвіля".
- Еще один пришел? – шепоче напарниці жінка "з Бельвіля".
Я не зрозумів, чи вона рада. Зате зрозумів: тут життя нема.
Є інтернет – є життя
Сусідня бібліотека на контрасті вражає, як "центр громади" – така реклама висіла на попередній.
Багато дітей, які впродовж кількох годин приходять із батьками. Дідусь на диванчику читає газету. Ще двоє дідусів грають у шахи. На запитання, чому тут, відповідають:
- Тут прохладненько.
![]() |
Дівчина в леопардовому, повагавшись тільки секунду, записує мене в читальний зал за водійськими правами, без паспорта.
Тут є вай-фай – і в зал ходять люди різного віку. В одному з кутків є навіть кілька старих комп’ютерів, де сидять школярі. По залу – з півдесятка людей із ноутбуками. Інтернет не просто "є": швидкість 28 мБіт/сек.
І преси тут утричі більше, є навіть журнали "Країна" та "ШО". А секрет – простий, як двері. По стінах – дитячі малюнки з конкурсу, який організував кандидат-мажоритарник. На стендах висять подяки і за ремонт, і за передплату, і за оновлення книжкових фондів кандидатам у депутати. І нинішнім, і попереднім. Попередньому, щоправда, це не допомогло: Лесик Довгий у 2012-му тут пролетів, як фанера над Парижем. Але підлога в бібліотеці, як і майданчики по всьому району, залишилися.
![]() |
Є, звісно, і спроби "робити щось" із українськими бібліотеками більш методично – як-от ініціативи Сучасна бібліотека чи спонсорований іноземцями Бібліоміст. Але судячи зі стендів простих бібліотек, із приватними меценатами в них краще складається.
Старе та мале
У Галини Олексіївни, завідувача третьої бібліотеки, всю розмову збивається дихання. Вона так і не може припинити хвилюватися. Лише їй я зізнався, що журналіст. Галина Олексіївна голосом, що зривається, підтверджує моє враження:
- У бібліотеку зараз ходять переважно пенсіонери й діти. А молодь – ну самі розумієте, зараз нові технології…
У неї теж немає інтернету в бібліотеці.
- На абонемент ходять, за програмою беруть літературу. Ну, а в читальний зал зараз трошки менше.
Це вона так м’яко каже: крім нас, у читальному залі сидить лише один дідусь, який читає газету.
В їхній бібліотеці раз на тиждень відбувається засідання клубу літніх людей "Надвечір’я". В іншій проходили збори дитячого гуртка "Сонечко".
Ми з Галиною Олексіївною зустрілись у читальному залі, бо її кабінет зараз підтопили сусіди зверху й вона, схоже, соромиться мені його показувати. Коли я зауважую, що сусідня бібліотека багатша, Галина Олексіївна ображається:
- То колись була центральна бібліотека району, там досі фінансування вище. А ви пройдіть ось у … і ще зайдіть у … й подивіться, який там ремонт.
Вона вимірює благополучність бібліотек не аудиторією, а ремонтами. Я проходжуся по всіх. Ремонти справді різні, але людей мало скрізь, окрім "колишньої центральної".
Немає ніжок – немає мультиків
Дорослі бібліотеки працюють від 11-ї до 19 години, тобто робочій людині приходити сюди й нема коли.
Якщо в читальний зал записатися не проблема ні для кого, то на абонемент у мене так і не вийшло: немає київської реєстрації. Понаїхав – іди працюй, а не розвивайся культурно. Ну чи йди на піратську Флібусту.
А книжки так близько, й у деяких бібліотеках – непоганий асортимент. У "колишній центральній" бібліотеці району була навіть окрема поличка літератури Латинської Америки, яку представляли Жоржі Амаду, Габріель Гарсія Маркес, Пауло Коельйо – і зненацька португалець Жозе Сарамаго.
Добре представлена українська література, в тому числі сучасна. В алфавітних каталогах можна знайти хоч Іздрика, хоч Роздобудько. Жадан, Дереш, Курков навіть окремо позначені на поличках.
![]() |
Щоправда, нових книжок немає. На стенді однієї бібліотеки висів топ найпопулярніших в Україні книжок 2013 року. В каталогах найбагатшої бібліотеки не виявилося жодної:
Ден Браун. "Інферно" – немає, зате є попередні книжки автора.
Е.Джеймс. "П’ятдесят відтінків сірого" – немає, зате є її таки "Во власти наслаждения".
Кетрін Бу. "В тіні вічної краси" – немає.
І так далі. Для прикладу з української літератури я взяв відоміші з "книжок року Бі-Бі-Сі":
Сергій Жадан. "Ворошиловград" – є!
Юрій Винничук. "Танго смерті" – немає, але є його стара збірка "Ги-ги-ги".
Люко Дашвар. "Молоко з кров’ю" – немає, але бібліотекарка в іншій бібліотеці читала цю книжку.
Іздрик. "Таке" – немає, але є "Воццек".
![]() |
Я пробував записатись у різні бібліотеки на абонемент, вмовляв, благав – але нічого так і не вийшло. Немає прописки – немає книжок. Як у відомому анекдоті про дитину-інваліда й телевізор.
- А що робити, у нас скасували платні послуги, – зітхала Галина Олексіївна. – Ми ж не можемо навіть заставу взяти. До нас приходять люди, які давно живуть у Києві, у них діти ходять до школи, а книжки з дорослих бібліотек брати не можуть.
Майже антикафе
Через два тижні я знову проходжуся по тих самих бібліотеках. Вибори пройшли, наближається літо. У прохолоді ховаються від спеки дідусі-шахісти, але дітей уже немає. Та й малюнки передвиборного конкурсу зняли.
Зате я вперше бачу в читальному залі молодого чоловіка, який не сидить в інтернеті. Він – о диво! – щось пише.
Коли він виходить, я біжу слідом, щоб не загубити. Наздоганяю і питаю, хто він такий. Це 23-річний студент-етнолог Сашко:
- Да я вообще-то сюда в интернет прихожу, – розчаровує мене він. – Тут скорость скачивания хорошая. А еще иногда просто спланироваться. А то дома столько народу, а тут можно спокойно посидеть, поработать. Тихо.
Це правда. Тихо і прохолодно навіть у спеку.
![]() |
Я навіть думав прорекламувати бібліотеки таким чином:
"Зараз стають популярними всілякі антикафе, де ти платиш, щоби спокійно посидіти-попрацювати. Так от, якщо вам потрібні не шашечки, а доїхати, то в читальному залі з вай-фаєм усе те саме, тільки безкоштовно".
Але коли я, озброївшись уже офіційним договором оренди, приходжу робити чергову спробу записатися на абонемент, то цілую двері: бібліотеки перейшли на літній режим і тепер навіть не щодня працюють.
Тож приходити в "безкоштовне антикафе" можна вже хіба з вересня.
Тематика статті дуже актуальна, до речі. Але хотілося б бчити більш розгорнуту картину . Цікаво скільки бібліотек відвідав автор? Згідна, що становище багатьох трагічне, але на досвіді знаю, що до прикладу такі як молодіжна бібліотека "Молода гвардія", центральна районна бібліотека солом8янського району на вул. Освіти, 14, дитяча бібліотека на вул. Солом8янській 33 та Бібліотека імені Панча на Червоноармійській 90 мають велику кількість книжок сучасних укр. та зарубіжних авторів, до речі багацько виданих у 2011-2014 роках.. Те саме з відвідуваннями: дуже велику роль грає час і день. Тому цікаво було б почитати більш широкий погляд на дану ситуацію.
текст справді нікудишній. суцільні стереотипи. Типова українська "журналістика"
А чого це текст без авторства?
пробачте, ЧінГу, але, здається, у вас просто трошки замало почуття гумору. імхо, тон статті - доброзичливо-іронічний, але, можливо, я помиляюся. я не хотів нікого образити, тому й не називав назви бібліотек. щодо решти, - здається, ви просто не знаєте ані законів, ані загальноприйнятих правил професійної етики.
прод..Если библиотеки будут выдавать литературу всем без киевской регистрации, то, боюсь, книги придется искать по всей Украине, а то и за ее пределами ;) А книги-то являются мат. ценностью за которые несут ответственность работники библиотеки. Как никак, книги закупаются на бюджетные деньги. И можно ли верить тому, что человек завтра не уедет к себе вместе с книжкой, и пиши «пропало». А кто же будет рассчитываться за книгу?? «Але коли я, озброївшись уже офіційним договором оренди» А кто за книгу будет отвечать? Хозяин квартиры, если такой читатель сделает «ножки» вместе с книжкой? А если хочется почитать книгу можно пройти с ней в читальный зал и придаться чтению там. «Я навіть думав прорекламувати бібліотеки таким чином» А больше похоже на черный PR… А если я кого-то унизил или обидел – прошу прощения. Всем счастливо оставаться))) P.S. Постійний відвідувач бібліотек міста
прод... «Дорослі бібліотеки працюють від 11-ї до 19 години, тобто робочій людині приходити сюди й нема коли. …бібліотеки перейшли на літній режим і тепер навіть не щодня працюють. Тож приходити в "безкоштовне антикафе" можна вже хіба з вересня.» Библиотеки работают по субботам и воскресеньям, в летнее время по воскресеньям, и если у рабочего человека нет возможности прийти в будние дни, двери библиотек открыты в стандартные выходные рабочего человека(суббота, воскресенье). А летний режим работы логично связан с отпускной кампанией. Пятница – официальный выходной день для всех библиотек. Так что «тепер навіть не щодня працюють» - недостоверно. «Якщо в читальний зал записатися не проблема ні для кого, то на абонемент у мене так і не вийшло: немає київської реєстрації. Понаїхав – іди працюй, а не розвивайся культурно.» «Я пробував записатись у різні бібліотеки на абонемент, вмовляв, благав – але нічого так і не вийшло. Немає прописки – немає книжок.»
прод. «По стінах – дитячі малюнки з конкурсу, який організував кандидат-мажоритарник. На стендах висять подяки і за ремонт, і за передплату, і за оновлення книжкових фондів кандидатам у депутати. І нинішнім, і попереднім. Попередньому, щоправда, це не допомогло: Лесик Довгий у 2012-му тут пролетів, як фанера над Парижем. Але підлога в бібліотеці, як і майданчики по всьому району, залишилися.» Если у нас государство все в «дырах» и не до библиотек? Дай Бог, чтобы каждый депутат откликался на просьбы, и не только библиотек, как сделали вышеуказанные люди. «Та й малюнки передвиборного конкурсу зняли.» А так же о конкурсе, детям очень нравится участвовать в этих конкурсах, между прочим, эти конкурсы проходят на протяжении нескольких лет. И они давно уже стали традицией. «… Лише їй я зізнався, що журналіст.» Вот-вот. Прийти не представиться, не показать удостоверения журналиста и тайком сделать фотографии, очень профессионально, не правда ли? Попахивает шпионажем каким-то…
Конкретизую: «Через годину, впродовж якої не прийшов більше жоден читач, з’являється напарниця доброї бібліотекарки – сердита на вигляд сива жінка, схожа на персонажа мультика ".» Некорректно, нелояльно и неэтично сравнивать работника библиотеки с персонажем, этим можно оскорбить человека, которого наш дорогой журналист не знает. И почему «сердита», может человек плохо себя чувствует? Или проблемы в семье? Весьма и весьма стереотипно так мыслить, не находите? Хотя, разве это волнует нашего журналиста, конечно нет… «тут життя нема.» за 1 час сделали вывод? Предлагаю ознакомиться с сайтами ЦБС каждого района Киева, где можно увидеть жизнь библиотек.
ChinGoo, то, батечко, естет. Одразу видно "етичний" та "високоморальний" підхід на написання відгуку. Вам би хоч школу закінчити (навіть якщо вам далеко за 40, все рівно не завадить), та навчитись елементарним поняттям толерантності, хоча сумніваюся, що це слово вам про щось говорить, а потім вже вилазити зі свого мізерного, нікчемного світу з ницим бажанням принизити автора. Будьте здорові.
2 ChinGoo А ви могли би конкретизувати? Що саме неправда, можна навіть написати самому статтю у відповідь ))
а у дедушек хотя бы разрешение на фото взяли??или все "по-шпионски" ???
паршивая и брехливая статейка, с полным отсутствием журналистской этики и профессионализма , перекручиванием информации и фактов. Складывается впечатление, что современные журналюги только грязь умеют и лить. печально..
паршивая и брехливая статейка, и никакой журналистской этики. Статью было противно читать. Современные журналюги только умеют грязь и лить.