Хоґвордс удома: 10 безкоштовних інтернет-лекторіїв про культуру

Де послухати і подивитися найкращі лекції, не встаючи з дивана і не бідніючи
Фото: Flickr.com/dawolf-
17 квітня 201512:50

Мода на навчання – прекрасна і далекоглядна: з одного боку, виглядаєш сучасно, з іншого – працюєш, по суті, винятково на себе, напрацьовуєш символічний капітал.

Щоправда, є ще одна, позачасова мода – любов до халяви. І ніде вони так ідеально не пересікаються і не взаємодоповнюються, як у безкоштовних інтернет-лекторіях. Ти лежиш під ковдрою, гладиш кота, а прямо перед твоїм носом найкращі фахівці в своїх галузях розказують тобі шалено цікаві речі, ще й задарма – справжнє диво, Поттеру й не снилось!

Цього разу ІNSIDER відібрав для вас десять знакових освітніх платформ (проектів, сайтів, ресурсів, програм), де, не сплачуючи ні копійки, можна послухати і подивитися про культуру: кіно, живопис, літературу, музику, танець. Послухати і стати розумнішим, отримавши паралельно справжню, непідробну насолоду. Рідкісне поєднання, до речі.

Розумної вам насолоди! 

"УСТНАЯ ИСТОРИЯ" 

Не стільки класична освітня платформа, скільки грандіозний – і за рівнем амбіцій, і за масштабністю втілення – соціокультурний проект, велетенська "машина пам’яті", категоричну необхідність існування якої має документально закріпити наше чи то міністерство культури, а чи освіти - неважливо; аби з’явилося. Впливові, нехай часто і маловідомі, фахівці, авторитети в своїх сферах та й просто непересічні особистості розказують про головне – про себе і культуру, про культурний ландшафт довкола. І навіть якщо не всі там є блискучими оповідачами, це цілком компенсується ексклюзивністю і принциповою суб’єктивністю, а отже, природністю і антидогматизмом самої оповіді. Бо саме вона – усна оповідь, "приватна лекція" – тут головний жанр.

Фонд розвитку гуманітарних досліджень "Усна історія", заснований співробітниками (!) Наукової бібліотеки МГУ, з часом підтримали спонсори, що і дало змогу сформувати на сьогодні чотири розділи-напрямки роботи: "Наука", "Медицина", "Політика" і "Мистецтво". В останньому, наприклад, можна почути і розповідь Єлени Чуковської про свого діда і колізії радянської літератури, і бесіду з Іриною Сіроткіною про Айседору Дункан і ніцшеанську танцюючу людину, і спогади мистецтвознавця, головного спеціаліста з ленінградського мистецького андеграунду Миколи Благодатова. З часом має з’явитись оцифрований архів, який почали формувати ще наприкінці 1960-х. Переоцінити це все неможливо - перед нами безцінний скарб.   

Більше лекцій ТУТ.

"КУЛЬТУРНИЙ ПРОЕКТ" 

Певно, найбільший і найпослідовніший у втіленні свого бачення позауніверситетської освіти майданчик такого штибу в Україні – просвітницько-навчальний, сучасний, де не просто можна знайти корисне, але ще й дійсно цікаве. Лектори – як на підбір: тут вам і Дмитро Горбачов, і Вахтанг Кебуладзе, і Тарас Прохасько, і Алевтина Кахідзе.

Вибір курсів – хай і не "освітніх програм", але в чомусь таки альтернативних – широченний: "Філософія на кожен день", "Я осилю Баха", "Історія американського кіно", "Література XX-XXI ст.". Інша річ, що у вільному доступі записів лекцій не так і багато – більшість притримується для "безпосереднього" ознайомлення.

Але й те, що викладено на сайті, варто з усією наполегливістю рекомендувати до обов’язкового перегляду: чудова лекція Оксани Забужко "Юрій Шевельов як есеїст", лекція Олесі Островської-Лютої "Мистецтво в публічному просторі", розповідь Наталі Романової про Північне Відродження. Штук двадцять набереться – вже добре. Сподіваємося, з часом "Культурний проект" розщедриться на більше.

Більше лекцій ТУТ.

Оксана Забужко - Юрій Шевельов як есеїст from culturalproject.org on Vimeo.

"ОТКРЫТЫЙ УРОК" с Дмитрием Быковым 

Людина-оркестр, яку можна не любити (хоча за що, там радше заздрість), але чий лекторський талант є беззаперечним навіть для найбільш нечутливих і далеких від тем його лекцій, поет-прозаїк-журналіст-публіцист Биков виступає багато і з відвертим задоволенням (ютюб тому підтвердження). Але цей проект усе одно стоїть дещо осібно: цикл уроків-розповідей, що охоплює чи не всю класичну російську літературу і навіть чималу частину "новочасної" – від Пушкіна, Достоєвського і Толстого до Мережковського, Солженіцина й Аксьонова. 

Прекрасно структуровані та феноменально натхненно проведені, ці уроки не лише підсумовують і узагальнюють напрацьовані критичною традицією думки (переважно геть невідомі загалу), але часто й самі є новим словом в окремих темах – чого лишень варта карколомна лекція про другий том "Мертвих душ", про проблему авторства "Тихого Дону" чи про загальні, майже культурно-антропологічні тенденції Срібного віку. Одним словом, перед нами альтернативна й фонтануюча історія російської літератури, і якби такі уроки ми хоч іноді мали в школі, то бути нам усім філологами, не інакше. 

Більше лекцій ТУТ.

"АРЗАМАС" 

Освітня платформа, просвітительський ресурс, сайт-фетиш – важко якось точно це назвати, але той факт, що "Арзамас" став головним стартапом рунету за останній рік – без сумніву. До приємного поколювання в пальцях продуманий дизайн і рубрики наповнення, стиль і смак у кожній дрібниці, серйозність підходу, де і академічності, і трендовості порівну – заходити на сайт хочеться якомога частіше. Іншим боком продуманості та "вилизаності" тут є структурованість, бо ж "Арзамас" не просто місце, де зібрано відео на довколакультурну тематику, а мультимедійний проект, де реально можна вчитися: раз на тиждень з’являється курс, де, крім лекцій-епізодів (серіальна структура, є заставки), існують додаткові ілюстративні і текстові матеріали, часто не без гумору ("Як впізнати відьму", "Як організувати дуель"), грайливі тести ("Який ви єретик?", "Вгадайте вірш Лєрмонтова за картинками"), наочні хронології.

Є курси з мистецтва ("Як розуміти живопис ХІХ століття") і літератури ("Невідомий Лєрмонтов"), а є і такі, що вже й самі стали фактом культури, як-от блискучий курс Олександра Архангельського про (не)радянську філософію. Нудьзі тут місця немає.

З "Арзамасом" саме той випадок, коли раз подивившись, далі вже ковтаєш все, бо підхід і манера подачі максимально оптимальні: ти дізнаєшся нове й отримуєш невимовне задоволення. Еталонна штука.

Більше лекцій ТУТ.

Для перегляду відео клікніть на зображення

"ПРЯМАЯ РЕЧЬ"

Один із перших лекторіїв такого типу, заснований у Москві ще 2010 року, чий формат потім повсюдно – і тут, і там – активно переймали, бо ж він, по суті, універсальний: авторитетні люди авторитетно говорять про те, що знають якнайкраще. І говорять не один раз – за одним-двома лекторами фактично закріплюється цілий напрямок: критик Артем Варгафтік і Артемій Троїцький – про музику (Рахманінов, Вагнер, Шуберт, британський і американський поп), Дмитро Петров – про іноземні мови, все той же Дмитро Биков – про літературу, хоча репертуар його тут дещо інший і значно ширший (Стівен Кінґ, Набоков, Хармс, Зощенко, Цвєтаєва, Окуджава, Селінджер – ім’я їм легіон).

На сайті пропонують подивитися лекції за гроші, але багато що - хоч і не все - є у вільному доступі на тому ж ютюбі, особливо феєрії Бикова. З одного боку, так – нічого аж такого особливого, класичний лекторій зі зрозумілим тематичним діапазоном, але з іншого – справу завжди вирішують саме лектори, і тут вони гідні будь-яких похвал. Шукайте, дивіться і переконуйтеся.      

Більше лекцій ТУТ.

"ПОСТНАУКА"

Прямий попередник "Арзамасу", цей інтернет-проект і створено відповідно до того, про що декларується говорити, а це - не мало, не багато - фундаментальна наука: 15 розділів-областей знань, багато супутніх підпроектів, велика кількість – лишень лекцій уже опубліковано понад 600 - проробленої за три роки існування ресурсу роботи. Але це лякати не повинно, особливо, якщо нас цікавить саме культура: тут є можливість подивитись і невеличкі, але ємкі відео ("Теорія хорору", "Міська культура", "Культ святого Патріка"), і "повномасштабні" ґрунтовні лекції ("Теорія "великого серіального вибуху", "Метаморфози соцреалізму в кінематографі"), і навіть прослухати цілі курси, яких, щоправда, саме в цьому розділі не дуже багато ("Вступ до вивчення культури", "Династичний світ домонгольської Русі"). Фундаментальність підходу, яка може втомити, чудово розбавляється часто грайливими і можливими лише тут книжковими підбірками: "5 книг про зомбі в масовій культурі", "5 книг про готичний собор", "5 книг про Толкієна".

Так, цьому всьому відчутно бракує структури, хаотичності тут не менше, ніж вдало висвітлених тем, групувань відео в цільні курси могло би бути більше, але ж який діапазон, які горизонти: від культури майя і декабристів до відеоігор і татуювань. Саме це і підкуповує.    

Більше лекцій ТУТ.

MUZIUM.ORG 

Якщо й існує щось цілком протилежне "ПостНауці" і "Арзамасу", щось, що не потребує величезної команди і ресурсу, але результат видає не менш якісний, то це саме цей музичний блог. Зроблений із неймовірним смаком шістьма людьми, він з усією очевидністю стверджує думку: "якщо сильно хочеться – то обов’язково зможеться".

Ресурс(ик), який повністю зведено на голому ентузіазмі, робить фактично неможливе – захопливо і без втрати кваліфікації розказує про академічну музику: про Гайдна і Моцарта, про Вівальді та церковну культуру Середньовіччя, про "зухвалості церковного органіста" і серйозну душевну кризу Баха. Як бонус – прекрасно скомпоновані "святкові" трек-лісти і нотатки про довколамузичні фільми. Та головна принада – фігура оповідача Валерія Сторожука, дослідника і колекціонера, пристрасного і  ерудованого. Прекрасне незалежне медіа, нам би таке хоч одне.  

Більше лекцій ТУТ.

"ТЕОРИИ И ПРАКТИКИ"

Їхній аналог нашого "Культурного проекту", всебічна освітня платформа, яка влаштовує платні лекції і цілі лекційні курси (в діапазоні "Мистецтво Скандинавії" - "Майстерня з написання біографій"), але дещо публікує на радість любителям халяви й у себе на сайті – далеко не все, але скарбів там і так більш ніж достатньо: "Концептуалізм під питанням. Уроки Прігова" чи не культового вже мислителя Михайла Ямпольського, "Образ самурая в японській культурі" Максима Гамалея, "Мова в тупику" легендарного перекладача Віктора Голишева, "Коротка історія новоязу" Максима Кронгауза, "Його Оно – Ай Вейвей" Ірини Кулик.

Дуже потрібна, злободенна лекція Ксенії Ануфрієвої "Як слухати сучасну академічну музику?" і не менш "сьогоднішня" лекція Олександра Павлова "Реальні альтернативи мейнстріму й арт-хаусу". Тобто історія така ж сама: хотілося би більшого, але спасибі і на цьому. Дай, Боже, осилити.  

Більше лекцій ТУТ.

"ВІДКРИВАЙ УКРАЇНУ"

Освітньо-популяризаторська програма, яка взагалі-то націлена на учнів старшої школи, але насправді є необхідною всім і кожному – тут є можливість не лише закріпити базовий матеріал із шести напрямів мистецтва (музика, література, кіно, танці, мода і, власне, образотворче мистецтво), але й зафарбувати серйозні білі плями в освіті. Ну-бо, дійсно, чи так багато ви з ходу скажете про суть музичної гармонії й імпровізації чи про українських футуристів і мало не найкращого нашого шістдесятника Миколу Вінграновського? Нині доступні саме ці два блоки – музика і література – і це пов’язано з головним завданням програми: активізувати школярів і вчителів, створити конкурс нового типу і залучити якомога більше людей.

Але це дорослій аудиторії цілком можна лишити поза увагою (не забуваючи, звісно, розказувати про це всім зацікавленим), концентруючись, власне, на міні-лекціях, авторами яких є і мастодонти української культури в обличчі Юрія Андруховича, Олексія Когана і Сергія Іванюка, але й "молода поросль" - наприклад, помітні письменники дня сьогоднішнього: Світлана Богдан, Ірена Карпа, Павло Коробчук, Любов Якимчук, Галина Ткачук. Так, тут часто все зроблено "на колінці", але ж і щирості від того більше: на виході маємо свіжий і важливий проект, контент якого можна використовувати і поза конкурсом, для власних егоїстичних і естетично-освітніх потреб. Плюс – ну ніде в іншому місці патріарх Бу-Ба-Бу вам про дисидентів не розкаже, повірте на слово.

Більше лекцій ТУТ.

СOURSERA  (https://ru.coursera.org/course/comics)

Американська компанія, що є одним із лідерів на світовому ринку безкоштовних освітніх послуг, чомусь імпонує значно більше, ніж її родичі – edX і Сodeacademy (український Prometheus ще тільки стає на ноги), хоча звернути увагу треба, безперечно, і на них. Кількість зареєстрованих студентів – приблизно понад десять мільйонів, кількість курсів – більше п’ятиста (з мистецтва нині 53), а кількість університетів-партнерів, які співпрацюють з Сoursera, перевалила за сотню і їхня географія постійно розширюється: від Стенфордського і Принстонського до Вищої нормальної школи в Парижі і Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку. Величезний плюс – можливість асинхронного навчання: курс собі йде, а ви коли хочете, тоді і слухаєте. Щоправда, якщо хочете сертифікат, треба буде трохи заплатити і періодично звітувати, але все це – винятково за бажанням. Головне – якісні й добре продумані курси від найкращих фахівців і найкращих вішів світу: "Сучасна американська поезія", "Вступ до класичної музики", "Література Австралії", "Комікси і графічні романи", "Ворхол".

Від 2013-го з компанією співпрацює Фонд Віктора Пінчука, і частина курсів тепер має українські субтитри. І це поза тим, що робочих мов там узагалі з десяток, і популярною є далеко не лише англійська. Коротше кажучи, шукайте – і знайдете.

Більше лекцій ТУТ.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

14.11.2018, 15:05
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 21 вересня 2019

    Члени "Демократичної сокири" звернулись до міграційної служби щодо потрійного громадянства Коломойського

    Про це стало відомо під час акції "Імпічмент Коломойському", яка відбулась біля Офісу президента у Києві, 20 вересня

     
    • 18 вересня 2019

    У Києві відбулась церемонія подяки ексдиректору Українського інституту національної пам'яті В'ятровичу

     
    • 16 вересня 2019

    Забудовний конфлікт у Києві за участі "Правого сектору" та "Азову": що сталось

     
    • 12 вересня 2019

    Двоє військових загинули в зоні ООС

    Бойовики за добу здійснили 18 обстрілів

     
Система Orphus