Ігор Іщак: Події в Україні сприяли моїй популярності за кордоном

Український співак - про те, чим відрізняється наш класичний музичний простір від європейського
Фото: Facebook/Ігор Іщак
9 листопада 201514:00

Ігор Іщак  — співак з доволі незвичним типом голосу — чоловіче сопрано. Загалом в Європі таких вокалістів налічується лише близько десяти. Хоча ще 200-300 років тому це був найпоширеніший тип голосу, щоправда, дещо штучний. Адже досягали цього, проводячи кастрацію хлопчикам. Часи змінилися, нині на такі жертви задля мистецтва вже не йдуть, однак природа сама інколи втручається та додає різнобарвності до нашого життя.

Соліст Національного будинку органної та камерної музики України Ігор Іщак не приховує, що комфортніше почувається за кордоном, де проводить більше часу, ніж у рідній країні.

INSIDER поцікавився, чому так відбувається, а також чим відрізняється наш класичний музичний простір від європейського.

Ігорю, як вам узагалі жити з таким голосом? Комфортно? Адже ви незвично говорите — в дуже високій позиції.

— Ще по морді ніхто не давав (сміється, – ред.).

— І все ж таки, як сусіди реагують, коли розспівуєтеся в себе вдома?

 Вони навіть не знають, що я співак. Адже ніколи вдома не співаю. Лише на роботі. Максимум, можу партію тихесенько на фортепіано повчити, але голос не підключаю.

Боїтеся шокувати?

— Може, й так. Але, насправді, я дуже закрита людина і не люблю особливих проявів публічності.

Ви даєте багато концертів за кордоном. Є відмінності між тим, як реагують на вас і на ваш голос там і тут?

— Узагалі, останнім часом в Україні я почав почуватися більш комфортно, ніж раніше. Хоча все одно це не можна порівняти з атмосферою на Заході. Адже раніше, та і зараз теж нерідко, на концерті можна було почути і сміх, і голосне перешіптування.  Але, якщо чесно, зараз все ж більш адекватна реакція. Багато людей свідомо приходять на мої концерти.

До речі, інколи доходило до смішного — деякі глядачі після концерту заходили і питали: "А де та дівчина, яка так гарно співала?".

А як за кодоном?

— Ну там є ціла група співаків зі схожими голосами — Ендру Шолче, Йохан Ковальські, Яровський. Вони мають насичену концертну практику, співають навіть у невеликих містах. На Заході дуже поширена класична культура. В Німеччині, наприклад, більш ніж 40 оперних театрів. Філармонійні товариства є навіть у містечках на кшталт наших Жмеринки чи Козятина. На регулярній основі проводять велику кількість фестивалів.

А в нас же, крім Києва та Львова, в інших регіонах культурне життя не особливо вирує. Та й, правду кажучи, і в столиці не відчувається особливого тонусу музичного життя.

Ще один момент — приміром, у Німеччині змалечку отримують доволі якісне загальне музичне виховання. Крім нотної грамоти, діти навчаються грі на інструментах, знають класичний репертуар. У нас же всі знають, яке ставлення до уроків музики в загальноосвітніх школах. 

На вашу думку, чому так відбувається?

— Дуже складне питання. Адже рівень наших музикантів доволі високий. Вони чудово конкурують на найкращих оперних і музичних сценах. Дивіться, Людмила Монастирська співає в міланському La Scala та нью-йоркському Metropolitan opera — це найбільш топові сцени. Оксана Дика, Ольга Микитенко й інші наші співаки — всі вони мають розписаний на декілька років наперед розклад виступів за кордоном. Хоча і тут їх можна почути, проте дуже рідко.

Боюся здатися банальним, але в Європі класичному мистецтву з боку держави приділяють дуже багато уваги. А в нас, на жаль, мало реально функціонуючих концертних майданчиків, а гастролі музичних колективів у регіонах України майже не здійснюються. Немає у нас і достатньої кількості платоспроможного глядача.

Ще одна відмінність — в Європі класичне мистецтво дуже сильно підтримують меценати. У нас же і раніше з боку багатих людей особливо не відчувалося зацікавленості, а зараз, коли ситуація в країні дуже важка, годі й розраховувати на якісь зміни.

Тож конкуренція серед музикантів в Україні дуже велика, а майданчиків для виступів — обмаль. Тому вони і намагаються реалізувати себе за кордоном.

Можна ще додати, що в нас у країні немає якісного менеджменту в сфері класичної музики. Як у народі говорять: "Вміла баба годувати, та не вміла подавати". 

— Ігорю, розкажи трохи про себе — звідки ти родом, де навчався?

— Сам я із Західної України, з міста Миколаїв, що на Львівщині. Співав із дитинства — мама залишала з бабусею, а та, своєю чергою, часто брала мене в церкву, де співала в хорі. То я тихенько стояв та підспівував собі. 

А як же це за "совєтів" можна було співати в хорі?

— Ви знаєте, у нас вони порядки свої не встигли насадити. Тож саме в церкві я по-справжньому закохався у спів. Окрім того, бабця співала вдома народні пісні. Потім у музичній школі на баяні вчився грати, але без особливого ентузіазму. Тому і вирішив вступати в музичне училище на диригентсько-хоровий факультет.

 Фото: Facebook/Ігор Іщак

Це тобі було десь 14-15 років. Саме в цей час у чоловіків повинна початися ломка голосу…

— Так, але в мене її не було. Насправді, я цього не помічав узагалі. Не зациклювався на цьому питанні. Тим паче, що і в деяких моїх одногрупників мутація голосу ще не почалася на той момент.

І коли ти вирішив вступати в консерваторію?

— Це відбулося абсолютно випадково. На третьому курсі ми, як усі хлопці, дуркували в коридорі. В цей час у класі якась дівчина співала. І я повторив вправу, яку вона співала. І тут відчиняються двері класу, виходить викладач і грізно запитує: "Хто це зробив?" Ану зайди в клас.

А що, у вас вокалу не було в програмі навчання?

— Був, але мене особливо не чіпали, бо чекали на мутацію. Вже згодом, після цього випадку, зі мною почали займатися серйозно — в останній рік навчання ходив навіть на педпрактику до Львівської консерваторії. Але вступати поїхав усе ж до Києва.

— Вступив із першої спроби?

— Я отримав два бали на вступному іспиті, але все ж був зарахований на перший курс.

— Як так могло відбутися?

— Ніхто не хотів брати відповідальності за моє навчання. Так прямим текстом і сказали: "Їдьте в Москву. Тут займатися з вами немає кому". Тому і поставили таку оцінку.

Проте хтось таки здогадався зателефонувати Клавдії Радченко, яка не була в той рік у комісії. Це чудо, що вона в цей день приїхала з дачі полити квіти в своїй київській квартирі. Тож коли вона приїхала та послухала мене, то відразу пішла до членів приймальної комісії і… так я вступив до Київської консерваторії.

На жаль, Клавдія Радченко померла, коли я навчався на 2-му курсі. Вона була викладачем від Бога.

— Скажи відверто, ти не нарікав на долю, що дала тобі такий голос? Адже, можливо, ти хотів би мати більш традиційний для чоловіків тип голосу — тенор чи баритон?

— Ні. Хоча у нас і не ставлять опери для такого типу голосу, як мій. Проте я вірю, що ситуація з часом буде змінюватися. І в мене буде більше можливостей проявляти свій талант в Україні.

— До речі, а ти слідкуєш за ситуацією в нашій державі?

— Звісно. Коли відбувалася Революція гідності в Києві, то я, якщо не був на гастролях, обов’язково приходив і підтримував людей на Майдані. 

Часто буваючи за кордоном, я чудово розумів бажання наших людей вирватися з цього мертвого кола пострадянської реальності та доєднатися до європейської сім’ї.

До речі, саме взимку 2014-го в мене були концерти в Німеччині. Так ось, коли оголосили, що я з України, то люди відразу починали вітати мене по-особливому тепло. А вже після концерту підходили, розпитували про ситуацію в країні та висловлювали підтримку.

Тому певним чином ті історичні події сприяли моїй популярності за кордоном.  

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

15.11.2018, 18:10
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 31 березня 2020

    Land Rover, Lexus та елітні годинники: що задекларував новий глава МОЗ

    За минулий рік Степанов заробив 87 807 грн як очільник Одеської ОДА і отримав проценти в Ощадбанку на суму 2,83 млн грн

     
    • 31 березня 2020

    Авто за мільйон гривень та готівка: що задекларував новий заступник Венедіктової

     
    • 30 березня 2020

    Рада підтримала “антиколомойський” законопроект

     
    • 30 березня 2020

    Рада з другої спроби обрала очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

    Верховна Рада України у понеділок, 30 березня, з другої спроби проголосувала за призначення очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

     
Система Orphus