Цьогорічна весна не аж така багата на беззаперечні серіали-хіти і серіали-блокбастери: канали і студії готуються до "високих" – літнього й осіннього – сезонів. Хоча й тут, вочевидь, є чим поживитися: хочете – журналістське розслідування терактів 11 вересня, а хочете – ще один детектив про маніяка і нетипового слідчого. Є історія з недалекого минулого, а є – з альтернативного. Та головне: тут є заховані скарби і такі проекти, на старт яких багатомільйонні армії фанатів чекали, передбачаючи найгірше, але вірячи, попри все, у перемогу сил добра і здорового глузду. Словом, вибір є, тепер би іще знайти трохи часу.
Серіальної вам весни.
По той бік (Сounterpart) початок – 10 грудня 2017
 |
Насправді серіал стартував ще наприкінці 2017-го, але закінчується тільки-но зараз: і це таки подія, окраса та перлина сезону. Окраса ж самого серіалу – блискучий Дж. К. Сіммонс, який тріумфально повернувся у серйозне кіно в "Одержимості".
До того ж, він грає тут одразу двох персонажів, і ось чому: Говард Сілк – рядовий клерк таємної організації, який і сам не розуміє, чим займається; одного дня він зустрічає точну копію себе – людину з паралельного Берліна (експеримент часів падіння Стіни), дуже схожого на місто Сілка, але з суттєвими відмінностями: десь є пандемія грипу, а десь ні, десь у героя життя найтривіальніше, а десь інший він – брутальний оперативник, який ловить убивцю.
Захопливий візуальний ряд, ідея в дусі "Міста і Міста" М’євіля та ненав’язлива метафізика (мотив двійництва все ж) в обгортці міцного шпигунського трилера – це можна не полюбити, але це варто побачити. Декорації і риторика холодної війни все більше на часі.
Видозмінений вуглець (Altered Carbon) початок – 2 лютого
 |
Найгучніша прем’єра сезону і один із найдорожчих серіалів Netflix – адаптація однойменної книжки Річарда Моргана, вірного послідовника Діка. Тобто перед нами суміш кіберпанку та нуару, брутальність, насилля і апокаліптичне суспільство в шатах фантастичного детективу.
Якщо коротко: людство навчилося оцифровувати свідомість, і тепер багатії-мафи дійсно можуть жити вічно – лише періодично змінюючи тіла. Вояка Такеші Ковача "воскрешають" і зобов’язують зайнятися розслідуванням обставин смерті одного з тіл мільярдера Банкрофта.
Помічник Ковача – штучний інтелект, який радо порушує закони робототехніки. Хвацько закручений сюжет, хоча вдивившись, розуміємо – нічого надзвичайного, старий-добрий кіберпанк, сповнений похмурих прогнозів і дотепних візуалізацій давніх метафор. Окрім цього – очевидним є тріумф естетики над сенсом, прекрасний сеттінг і абсолютно вторинний меседж (нерівність – зло). Хоча око тішиться.
Примарна вежа (The Looming Tower) початок – 28 лютого
 |
Проект каналу Hulu, де мова йде про фатально-невідворотні павутини причин і неочевидні пружини трагедії 11 вересня в США. Не так популярна конспірологія, як доскіпливий журналістський погляд: базується це все на книжці-розслідуванні журналіста та сценариста Лоуренса Райта. З одного боку, Райт літератор титулований, за "Примарну вежу" (в назву винесено цитату з Корану, на яку посилався бен Ладен у відео-зверненні) він отримав купу нагород, із Пулітцером включно; з іншого – неоднозначна слава чоловіка, який і саєнтологію розвінчував, і на тему парамнезії писав, і з Олівером Стоуном співпрацював.
Словом, любить братися за гаряче і ефектне. Маємо справу не так із документальною драмою, як авторською реконструкцією; а взагалі – чи багато знаємо на цю тему серіалів? Політика, тероризм, великі ігри, страшні прорахунки. Нічого аж такого, проте робота міцна, в ролях Джефф Деніелс і Тахар Рахім. Екшену не чекайте, радше "на подумати".
Інстинкт (Instinct) початок – 18 березня
 |
В "Інстинкту" сумнівна першооснова: роман "Вбивчі ігри" стахановця Джеймса Паттерсона, якого за темпи написання та стилістичний рівень не пнув лише ледачий. Як наслідок – украй впізнаваний сюжет, що так і провокує всі можливі штампи; інша справа – що саме з цього викрутить команда, яка вміє з нічого робити "дещо" (до прикладу – сценарист Куртцман, що працював над "Трансформерами" і "Місією нездійсненною").
Історія така: поліція шукає маніяка і залучає до цього колишнього ЦРУ-шника, а тепер професора психології Ділана Рейнгарда; штука в тому, що вбивця використовує книгу останнього як покрокову інструкцію в своїх злочинах. Ділан пручається, та й чоловік його проти, але ж хіба хочеш – мусиш. Бурхлива суміш із "Влади страху", "Послідовників" і чогось жанрово подібного родом із 90-х – проте це зовсім не вирок. Радість впізнавання, зрозумілі чорно-білі характери, в якості приємного бонусу – прекрасний Алан Каммінг у головній ролі.
Довіра (Trust) початок – 25 березня
 |
Є як мінімум дві причини, чому слід глянути на ще один серіал-антологію. По-перше – історія, що мала місце в реальному житті: викрадення на початку 70-х років онука одного з найбагатших на тоді бізнесменів світу, нафтового промисловця Пола Гетті і життя його родини. Так-так, про ці ж події нещодавно йшлося у "Всіх грошах світу", але кому фільм Скотта справедливо не сподобався, ті мають побачити серіальну версію, з її іншими акцентами й іншою командою, що стоїть за проектом.
І це оте "по-друге", адже за "Довіру" відповідає тандем режисера Денні Бойла ("На голці") і сценариста Саймона Буфоя ("Міліонер з нетрів", "Битва статей"), а в ролях тут кого лишень нема: і Дональд Сазерленд, і Гіларі Свонк, і Брендан Фрейзер. "З такими родичами і ворогів не треба", це так, але й вічна тема генія і божевілля, ну або ж ницості. Здається, Бойлу вдасться таки краще за Скотта: нюансованому психологічному трилеру потрібен простір і час. Хоча б серій десять.
Терор (The Terror) початок – 26 березня
 |
Без дурнів – один із найбільш очікуваних серіалів року, а все тому, що в основі однойменна книга Дена Сіммонса; до речі, український переклад буде восени. Сіммонс – фантаст, який пише великі і величні романи, саме його слід називати в першому ряду тих, хто за останні тридцять років зробив для літератури страшенно багато. І книжки його часто теж страшні – надто вже незатишні колізії він там закручує, згадайте хоч би й "Гіперіон".
От і "Терор" – начебто історія реальної полярної експедиції середини 19 століття, та є момент: під час неї моряки страждали не лише від холоду і голоду. Відбулася – за Сіммонсом – зустріч із чимось куди жахливішим, тобто прадавнішим, і це не тільки власний страх. Ключове питання: чи буде так само – до дрижаків – страшно, як і під час читання? Історія про безвихідь та монстра на екрані може видатися куди прозаїчнішою, але в продюсерах Девід Цукер, який відповідав за "Людину у високому замку", і Рідлі Скотт. Отже, надія є.
