Зрозуміло, що в новорічно-різдвяні свята всі ті нові 4 фільми, які виходять в український прокат, мають якщо й не всуціль дотичні теми, то просто несуть святковий настрій і розказують про щастя. INSIDER аналізує кіно про щастя сімейне - "Найвеличнішого шоумена", щастя дитяче - "Санта та компанія" і шалену старість – "Все тільки починається".
Найвеличніший шоумен
Подібне кіно може вразити лише на великому екрані з контрастною картинкою і dolby-звуком.
"Найвеличніший шоумен" - це красивий, навіть феєричний мюзикл, рідкісна пташка в кінотеатрах. Тому й так багато до нього поглядів та думок. Плюс - через присутність в кадрі Х’ю Джекмена, відомого не тільки виконанням хижого Росомахи, а й ніжного Жана Вальжана, героя класичного французького роману "Знедолені". Фактично Джекмен продовжує одночасно дві гілки буття – артиста та персонажа. Адже мюзикли для нього – рідна стихія: в мюзиклах він брав участь в Австралії та Англії, а в Сполучених Штатах виступав в Нью-Йорку на Бродвеї, співаючи-граючи в "Хлопчикові з країни Оз", за що й отримав престижну американську музичну премію "Емі". З іншого боку, "… шоумен" пересікається зі "Знедоленими" сюжетом, точніше "… шоумен" є альтернативним, незнедоленим розвитком роману Віктора Гюго.
 |
Крадіжка хліба для майбутнього Пі. Ті. Барнума не обертається арештом, як для Жана Вальжана. За сюжетом, він, убогий, вилазить з грязі в князі - виростає з любов’ю на вустах, одружується з дитячим коханням, народжує чудових двох доньок і стає багатим власником цирку. Інша справа, що між бідністю і звеличенням існує довгий шлях, а цирк має визначення – цирк потвор. Хоча і тут не все обходиться без американської боротьби за рівні права - бородата жінка, чоловік-карлик та азіатка, разом з іншими сіамськими близнюками та велетнями, примушують суспільство нетерпимих расистів та ксенофобів поважати себе, платити за їх виступи і активно, з усмішкою плескати у фіналі (нехай "боротьба" і приписана персонажам в силу нових норм поведінки в США, але успіх у реального цирка Барнума посеред XIX сторіччя був справжній і потужний).
Всуціль "попелюшкова" ідея "… шоумена" не є такою вже й наївною, якщо зважити, коли фільм виходить – в ці дні можна і треба сподіватися на краще. До того ж, повнометражний дебют колишнього спеціаліста зі спец-ефектів Майкла Грейсі поставлений за всіма вимогами правильного мюзиклу.
Санта і компанія
"Санта і компанія" - реальне чарівне кіно, де великими літерами, з усією відповідальністю, можна написати ДИТЯЧЕ.
Ці зухвалі дорослі так сильно і безповоротно виросли, що забули, як це бути дітьми, і що, власне, дітям подобається. Тому так мало справжніх ДИТЯЧИХ фільмів, а не тих, які називаються дитячими, а насправді – ДОРОСЛІ.
Ален Шаба, режисер фільму і виконавець головної ролі - один з найвідоміших коміків ("Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра"), який майстерно догоджає дорослим жартам, з приставкою "французькі". Це той гумор, який любили у старих фільмах з Луї де Фюнесом чи П’єром Рішаром, а тепер люблять у фільмах з Крістіаном Клав’є та Жамелем Деббузом. Тобто яскраво і вигідно відмінний від американського, продукованого Адамом Сендлером чи Віллом Фаррелом. Це те, що можна показати дітям, і не боятися, що завтра дитина когось обвекає чи обпісяє, і скаже – "це ж смішно, бо вчора у фільмі Сендлер зробив так само, і всі сміялися".
 |
"Санта і компанія" якось ніжно захоплює своєю не-надмірною-магічністю у сполученні з не-грубою-реалістичністю. Плюс до того ще й вражає спецефектами, відомими лише з голлівудських витворів. Розказуючи про Санту, який вирушив до справжнього світу за вітамінами С для своїх хворих 92 тисяч ельфів, фільм грає за правилами дитини – дає дітям слово, і воно звучить переконливо, живо і так буденно приємно, що ловишся на гачок і йдеш до фіналу, забуваючи, що це фільм. Найсерйозніші у фільмі саме діти. А дорослі – навпаки.
Санта сприймає свій зелено-золотистий одяг, сані та оленів, як звичайне, а люди чудуються, і навпаки – Санта не розуміє, що таке гроші, чому йому потрібно платити за вітамінки і носити червоно-білий костюм (не знаючи, що так повеліли фінансисти "Кока-коли"). Розкривання очей на різні аспекти чарівного і звичайного – гра не тільки для героїв, а й для глядача, причому багато в чому повчальна.
Все тільки починається
Перший цьогорічний провал. Хоча кому як: те, що це один з найдивніших фільмів, тобто вже непересічний – точно.
Зробити кіно як рекламу відпочинкового комплексу в Палмс Спрінгс із голлівудськими зірками в головних ролях – це треба вміти! Ну, можна згадати про один готель в Лас-Вегасі, який три роки тому заплатив 70 мільйонів доларів, аби приватна компанія найняла Мартіна Скорсезе і вмовила його зняти дня них рекламу з Леонардо Ді Капріо, Робертом Де Ніро і Бредом Піттом. Але то була короткометражка на 16 хвилин і зйомки тривали 2 дні! А тут і бюджет всього 22 мільйони, і хронометраж 91 хвилина, азнімальних днів було ніяк не менше двадцяти.
Та й в ролях - Морган Фрімен ("Втеча із Шоушенка"), Томмі Лі Джонс ("Люди в чорному"), Рене Руссо ("Смертельна зброя - 3, 4") і Джо Пантоліано ("Матриця"). Зірки, звісно, калібром поменше, ніж у випадку з готелем в Лас-Вегасі, але загалом тут акторів було понад 50 … Певно, всі вони в цьому комплексі неодноразово відпочивали...
 |
Найприкрішим в цій авантюрі є її нікчемна якість. Все це зроблене мов якась корпоративна вечірка із сюжетом, а сюжет – для пристаркуватих глядачів, які бажають згадати сиву давнину. От тільки труха сиплеться від самої спроби це зробити. І справа не в тому, що Фрімену цього року виповниться 80, а Джонсу вже 70-й минув, а в тому, що вони грають тих, хто активно впадає за жінками, при цьому грають в гольф, піднімають штангу, щодня п’ють алкоголь і посміхаються ідеально рівними зубами. Очевидно, що зуби можуть бути ідеальними у всі людей з грошима. От тільки нові органи вставити важче, ніж зуби, а молодість і поготів повернути нереально.
Не є крамолою фільми про літніх людей – всі коли-небудь ними станемо. Але важливо, як до цієї теми підходиш. 2015-го Паоло Соррентіно неймовірну комедійну драму "Молодість" із ще старшими голлівудцями Харві Кейтелем і Майклом Кейном на відпочинку. Звісно, там є атомний вибух у формі появи оголеної міс Всесвіт Мадаліни Генеа, але головними все ж залишаються спогади про минуле і жінок, і саме ці спогади – і форма їх представлення глядачу – зробили фільм одним з найбільш бажаних у глядача по всьому світі.
А у випадку фільму "Все тільки починається", незважаючи на його назву, здається, що все уже закінчилося.
.
