Від «Лагідної» до «Вежі»: за чим іти в кінотеатр у наступні тижні

12 жовтня 201717:26

Цього четверга в український прокат виходять одночасно 7 художніх фільмів. Історія наймолодшого пілота Боїнга 747 в США, а вже через кілька років став одним з найбагатших людей в Америці. Справжній норвезький детектив, що холодить душу, історія двобою двох видатних тенісистів, розкриття чергової загадки Вотергейтського скандалу на ім’я Майкл Фелт. І, звісно ж, "Лагідна" Сергія Лозниці та найдорожче українське фентезі "Сторожова вежа".

 Більш детально Insider розкаже про чотири з них. І не тільки добре.

Баррі Сіл: Король контрабанди

Більш ідеальної історії для кіно годі шукати. Якщо це все правда. А виробники – та й інтернет - стверджують, що все справді "засновано на реальних подіях". Дійсно був такий собі пілот на ймення Баррі Сіл, який погодився спочатку працювати на ЦРУ і фотографувати в латинській Америці бази комуністів, потім, паралельно, почав співпрацювати з колумбійським наркокартелем Пабло Ескобара і доправляти до США кокаїн, а ще пізніше – возити до Нікарагуа АК-47. І все при тому, що він був багатодітним батьком, люблячим чоловіком і доволі уважним сусідом, який давав кому треба на чай, робив великі збіговиська за свій кошт і дуже допомагав містам, де він жив.

 

Це ідеальна і улюблена роль для щирої душі Тома Круза, любителя вправних героїв, веселих харцизяк і шалапутів, що часто потрапляють в шалено закручені непереливки. І він в повну силу акторського таланту відпрацьовує своє звання зірки з десятками мільйонів доларів гонорару. Дарма, що Круз тут такий самий, як в "Джеррі Макгваєрі", "Лицарі дня", "Війні світів" та інших десятках фільмів, де він не б’є морди. Він дає звичайному глядачеві саме те, що той хоче отримати в кінці робочого дня: веселе, смішне, цікаве кіно і з певним меседжем у фіналі повчального характеру, мовляв, ви ж розумієте, займатися наркотиками – це погано, бо все одно закінчиться або в’язницею, або кулею в голові. На додачу, в голлівудському стилі, тут направо і наліво роздають копняки американській владі, але не забувають сказати, що сама Америка – найкраща. Погодитися із цим можна залюбки - із широко розплющеними очима спостерігаючи, як сотні кілограм кокаїну майстерно перевозяться в найзахищенішу країну світу; як одночасно АНБ, ФБР і поліція бере одного перевізника і як герой Білла Клінтона на посаді губернатора відмазує Баррі Сіла і дає тому піти. Боже бережи Америку – виявляється, не тільки в Україні є злодії при владі!

… А за валізи з грошима, що валяться із шаф, лежать в конюшні та зариті на городі – персональне "дякую" режисерові Дагу Лайману: він зі своєю ручною камерою зробив це гомерично смішним до сліз!

Сторожова застава

Збирають великий симфонічний оркестр, складений з вправних і красивих музикантів, розміщують їх в просторому й вишукано декорованому приміщенні… а вони з усього музичного твору правильно виконають кілька нот. Як це називається? Зрада. Ні, "Сторожова застава"… Бюджет в 40 мільйонів, 45% з нього – від Держкіно, 55% - від виробничої компанії "Кінороб", яка входить в конгломерат студії Film.ua Group. Викинуті гроші на вітер? Проба пера? Дуже коштовна забавка заможної людини? Але як інакше, правдиво скажуть деякі, коли розпочинаєш в країні жанр фентезі, не маючи при цьому професіоналів з цього жанру - ні режисерів, ні технічного персоналу, ні бутафорів, ні самих костюмів… Ну, ніби, саме для цього і потрібний великий бюджет, ні?

 фото Еспресо.TV

Зі світу по нитці - "… заставі" на сорочки, кольчуги, акторський каст. Тільки одна проблема - де знайти смак і розуміння, що і як робити? Нашили купу одягу для відтворення побуту Київської Русі XII сторіччя, а привести його до вигляду життєвої достовірності не додумалися, і тепер маємо показ мод, а не кіно. Чи продовження проекту "Спадок"?.. На головні ролі хлопця і дівчинки взяли дебютантів із симпатичними засмаглими обличчями, але для чого ж для епізоду кликати суперпрофі Наталю Сумську і при цьому так нічого і не дати їй зіграти? Це як з гармати по горобцях, чи це в межах професійної норми? А як вам ідея покликати для нового, складного жанру режисера-дебютанта?

"Сторожова застава" була великою надією індустріального кіно, про яке так багато говорять наші можновладці, а вийшла велика булька, яку ті ж можновладці забороняють критикувати. Скоріш за все левова частина бюджету пішла на створення спецефектів, насправді до цього в Україні небачених: за дуже реалістичного і симпатичного велетня з каменю - честь і хвала компанії Postmodern. Але це не дуже допомагає фільму, який мов той велетень – без яєць. Висмоктаній з пальця драматургії і режисурі, що родом з телекіно, як і пласким героям, бо вони без історії, не спроможні допомогти ні кастинг-директор, яка знайшла, крім інших, і неймовірно чудового Ерболата Тогузакова на роль шамана, ні гримери, що зробили шаману "оскарівського" рівня грим, ні ТНМКа з їх драйвовим треком на титрах. Шкода. Зате реклами буде багато, співів, що зняли шедевр і фб-шних коментів як кому (і куди) "зайшло".

Реалістичний вихід з цього провалу – продаж на міжнародних ринках, з чим вже довгий час працюють продюсери. Кілька європейських країн і кілька азійських вже є в кошику. Головна ціль – Китай, а тоді – хоч трава не рости… А ще обіцяють 4-серійну телеверсію…     

Лагідна

Один з тих (поки) поодиноких цьогорічних фільмів, який іде зі штампом "обов’язково для перегляду". Він знаходиться у хвилині від геніальності, хоча хвилина може розтягтися на роки, адже важко велике оцінити, знаходячись з ним у безпосередній близькості… Представлений в конкурсі Каннського кінофестивалю, новий фільм Сергія Лозниці не отримав – кажуть, Європа так трусилася перед приїздом Путіна, що не хотіла провокувати його бодай призом фільму, що напряму і ледь не вперше називає з екрану Російську Федерацію в’язницею. Проте "Лагідна" - не політичне кіно. Це кіно про політику, про політику абсурду, про абсурд політики і про життя в абсурді. З чітко направленою стрілкою, куди дивитися, аби цей абсурд побачити.

Як і в попередньому художньому фільмі Лозниці, "Щасті моєму", місце подій не називається. І ні головна героїня, ні другорядні герої не мають імен. Це може бути символічно, і певно так і є, але при цьому всі люди у фільмі цілком живі, може, не дуже нормальні, та це вже "вкусовщіна".

За сюжетом героїня приїздить до в’язниці, аби дізнатися, чому передачу, яку вона відправляла своєму ув’язненому чоловікові, повернули назад. Не отримуючи відповіді, вона все одно вирішує залишитися, і домагатися свого іншими способами. Способи – це люди, які трапляються їй на дорозі: вони пропонують свої послуги у вирішенні її проблем, але кожен раз героїню "кидають". А героїня іде далі… проходячи навколо в’язниці один за одним кола пекла. Бо саме пеклом це місце і виглядає, а героїня – міфом про Орфея навпаки, де Евредіка спустилася за Орфеєм в Аїд. Та на противагу Аїду, з цього пекла виходу немає.

 

Структура тут цілком зрозуміла: героїня – це і Аліса в країні чудес Керолла, і К. з "Процесу" Кафки, і, звісно, Данте з першої частини його "Божественної комедії". Але наповнення – сучасне, і те, що воно російське – очевидно зрозуміло з обставин: як люди борються з "фашистами", якими називають правозахисників, як п’ють, як говорять, на кого рівняються і як себе поводять.

Думаючи про те, чому оповідання Достоєвського з російською назвою "Кроткая", за мотивами якого Лозниця знімав свій фільм, переклали на українську як "Лагідна", що не дуже корелюється ні з точністю перекладу, ні з відповідністю цього прикметника діям героїні, можна звернутися до Біблії. Апостол Павло в першому посланні до Корінтян каже: "… любов - лагідна", і продовжує: "вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою, все зносить, у все вірить, усього надіється, все перетерпить". І це все – про героїню, що виглядає насправді святою, ну, принаймні, юродивою. Спускаючись в цей абсурдиський, кафкіанський простір, вона своєю реакцією – відсутністю спротиву! – показує свою лагідну натуру. Що у фіналі бути вшанованою невідомо за що. Чи є за що?

Борг проти Макенроя

Для любителів тенісу фільм буде, певно, кращий в історії спорту. Та режисеру Янусу Метцу, в минулому документалісту, вдалося вийти за межі, і в першу чергу показати протистояння двох людей, двох характерів, з усіма їх тарганами в головах і бздурами, які, часто, і роблять людину такою, якою ми її знаємо.

Щоб коротко описати цих двох для незнаючих: в 80-му році, про який йдеться у фільмі, перша ракетка світу швед Бйорн Борг був популярніший за голлівудських зірок і мав славу не меншу за групу "Абба", а Джон Макенрой, американець, так нагадував своєю шаленою вибуховістю та нерозважливістю сучасного актор Шіа ЛаБефа, що режисер таки й запросив голлівудського актора, і той погодився. І роль ЛаБефа – справжня вдача і для актора, і для фільму. ЛаБеф – це фонтан емоцій, це непосидюча енергія, яка рветься в усі боки і вимагає максимум уваги. У фільмі це виглядає так органічно і правильно протиставлено консолідованій, зваженій енергії актора Сверріра Гуднасона, що виникає відчуття протистояння двох світів, настільки вони різні.

 

Інша сторона "Борга проти Макенроя" - це візуальна частина, стилізована під ті часи, з усіма розтертими жовтими, червоними і зеленими кольорами, з великим "зерном" картинки, ніби знімали на стару плівку, і старими речами, відомими народженим у 70-80-ті з їх життя і з життя, про яке вони лише мріяли в дитинстві. При чому це у фільмі так фактурно, так смачно, так запашно виглядає, що ловиш себе на думці про дитинство, куди думка летить легко, бо нічого їй на цьому шляху не заважає, і це направду дивовижне відчуття, потрапити в минуле без машини часу, а лише за допомогою фільму. Чому так, відповідь проста - у режисера була карта: 20 років тому Янус Метц зняв серію для "Битви титанів", британського документального серіалу про найбільші спортивні події, і ця серія стосувалася саме матчу у фіналі вімблдонського турніру Борга проти Макенроя. Тоді актором для епізодів відтворення він запросив молодого 18-літнього хлопця, Сверріра Гуднасона, для якого це було першою появою на телебаченні і взагалі в кіно. Потім Сверрір став актором, а через 20 років зіграв свого дебютного екранного героя в повну силу і в повному обсязі.

Вийшла чудова драма, якої і не дуже очікував, бо в ній були передбачені незвичайні для сучасного масового кіно моменти, пов’язані із власним внутрішнім світом, дуже щемливі моменти і водночас такі теплі і рідні. Саме це може бути оцінене глядачем, не захопленого тенісом - маленький, але дуже важливий, особливий подарунок, який можна знайти лише тоді, коли дивишся фільм.   

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

12.10.2017, 18:00
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 11 грудня 2017

    Хто кому Труханов: герої боротьби проти забудов в Одесі та їхні розбірки

    Хто є хто в боротьбі за міський сад Одеси і чому активісти недолюблюють одне одного

     
    • 9 грудня 2017

    Кіборги, Селінджер і дивна любов

    що дивитись цього тижня

     
    • 8 грудня 2017

    Все для курей, або як Гройсман обурив президентських поправками для Ляшка

    "По суті, прем’єр нас підставив, цього не було в проекті. Южаніна не знала про ці домовленості, не голосувала за них. А депутати подивилися на неї, і теж не проголосували", - розповів один з депутатів БПП.

     
    • 7 грудня 2017

    Врятувати рядового Ситника: як Захід відбив атаку коаліції

    “Першим впав в істерику Гройсман, за ним злякався Парубій. Далі посипалися Яценюк, Аваков і Порошенко”, - каже співрозмовник видання серед можновладців

     
Система Orphus