Думай, як прибулець. Для чого іншопланетянам може знадобитись Земля?

2 липня 201711:12

Тема прибуття іншопланетян на Землю — одна з найвдячніших у світових літературі та кіно. Людство не знає про позаземне життя нічого — а відтак дає волю фантазії: прибульці прибувають на Землю, щоб її підірвати, щоб урятувати людство від всіх бід, щоб використовувати нас у якості рабів, щоб поділитись цінним знанням… Але, крім фантастичного, є і науковий підхід.

Дослідники космосу спростовують надто бурхливі фантазії, але натомість розповідають інші захоплюючі історії — про будову небесних тіл, про переміщення в космосі, про особливості нашої планети. Нещодавно у США вийшла повна цих історій книжка Aliens, у якій провідні вчені світу розповіли про пошуки позаземного життя. Із дозволу видавництва наводимо переклад однієї з історій, за авторства астробіолога Льюїса Дартнела.

“За” і “проти” подорожі до планети, яку ми називаємо домом.

Як астробіолог, чимало часу я проводжу, працюючи в лабораторії зі зразками речовин із найрізноманітніших місць планети. Вони допомагають мені дослідити, як життя може утворитись в інших світах нашої Сонячної системи, та за якими ознаками ми можемо його помітити. 

Якщо десь за межами Землі і є біосфера, то переважна більшість життя в нашій галактиці є мікробною. Це витривалі одноклітинні організми, які витримують набагато ширший спектр фізичних умов, ніж складніші форми життя. І загалом, якщо чесно, моя особиста точка зору досить песимістична. Не зрозумійте мене неправильно: якщо завтра земляни отримають твіт від прибульця, або нам передадуть якесь повідомлення радіохвилею чи лазерним імпульсом — я буду в абсолютному захваті. Але поки що ми не побачили жодних переконливих свідчень того, що серед зірок у нашому небі є інші цивілізації.

Втім, просто заради суперечки, уявімо, що десь у Чумацькому шляху справді існують одна чи більше іншопланетних цивілізацій. Всі ми знаємо моторошні голівудські версії того, що прибульці можуть зробити, коли навідаються на Землю: підірвати Білий дім, вирізати людство собі на харч, наче худобу, висмоктати всю воду з наших океанів… Із цих сценаріїв виходять чудові фільми, але навіть простий раціональний аналіз для них нищівний.

Тому давайте проведемо теоретичний експеримент, поміркувавши, з яких причин іншопланетяни можуть відвідати Землю. Не тому, що я визнаю, що нам треба підготувати системи захисту чи продумати вітальну вечірку — ні. Я просто думаю, що оцінка цих шансів — чудовий спосіб висвітлити багато з ключових тем такої науки, як астробіологія.

 

Версія 1. Іншопланетяни прибувають на Землю, щоб перетворити землян на рабів чи партнерів для розмноження

Історія, в якій одна галактична цивілізація перетворює іншу на рабів — типова для багатьох науково-фантастичних світів. Але хоч тема з використанням як рабів переможених ворогів чи інших вразливих народів, на жаль, типова для історії Землі — важко зрозуміти, чому особини, здатні мандрувати між зірками, а отже з машинобудуванням та управлінням енергоресурсами на справді високому рівні, мали б бодай якусь потребу в рабах. Роботи чи інші форми механізмів — рішення набагато ефективніше, адже люди порівняно слабші, лагодити їх складніше, а до того ж їх треба годувати.

Не витримує перевірки раціональнісю і ідея, що люди можуть знадобитись прибульцям для створення потомства. На генетичному рівні статевий акт — це поєднання ДНК двох особин. А отже, щоб іншопланетна цивілізація пасувала в цьому плані до нашої, їй треба не лише використовувати цю ж дезоксирибонуклеїнову кислоту для зберігання генетичної інформації, а й використовувати ті ж чотири “літери” у своїй генетичній абетці. А ще — таку ж систему кодування для перетворення послідовностей генетичних літер на протеїни, таку ж організаційну структуру ланок ДНК (хромосоми), і так далі.

Зараз проводяться чимало досліджень на предмет того, наскільки ймовірним для позаземного життя є використання ДНК, чи можливі якісь альтернативи. Та все ж було б надто сміливим очікувати, що життя з іншої планети матиме настільки ж подібну на людську генетику. Адже люди не можуть навіть паруватись зі своїм найближчим еволюційним родичем на планеті, шимпанзе. Повноцінне потомство в результаті такого статевого акту не народиться. Тож наскільки ймовірно, що ми виявимось одного виду з іншопланетянами?

 Версія 2. Іншопланетяни прибувають на Землю, щоб нас з’їсти

Якщо іншопланетяни не можуть зробити нас рабами чи статевими партнерами — можливо, вони заскочуть на Землю просто підкріпитись? Тут ми швидко впираємось у питання, чи зможе організм прибульців перетравити нас, як їжу. Відповідь на нього — у фундаментальних особливостях живих молекул. Наші клітини створено з різних протеїнів, ДНК та РНК, а також мембран із фосфоліпідів. Щоб робити більше таких клітин і ремонтувати наявні, нам треба джерело цих базових будівельних блоків. Тому ми їмо інших тварин чи рослини, наша травна система розщеплює їх на амінокислоти, цукри та жири, які ми потім використовуємо для своїх потреб. Тому, щоб отримати хоч якусь поживну користь від поїдання людини, іншопланетний монстр мусив би мати дуже схожу біохімію, а саме ензими, потрібні для перетравлення молекул, із яких нас створено.

Ми виявляли чимало різних амінокислот, цукрів та жирових молекул на метеоритах — їх створила астрохімія у відкритому космосі. Тому, так, позаземне життя може базуватись на тих же основах, що й наше. Але є ще одна, дуже цікава тонкість.

Прості органічні молекули типу амінкислот чи цукрів можуть існувати у двох різних формах, які дзеркально відтворюють одна одну. Так, як ваші долоні: їхня форма дуже подібна, але точно покласти одна на одну їх неможливо. Ці дві форми молекул відомі, як енантіомери. І так вийшло, що все живе на Землі використовує лише “ліворукі” амінокислоти та “праворукі” цукри, а у всього неживого — порівну речовин обох видів орієнтації.

Енантіомери.

Ця особливість дуже допоможе нам, якщо ми знайдемо залишки амінокислот на Марсі. Ми просто перевіримо їхні енантіомери на “ліворукість” чи “праворукість” — і так визначимо, чи є ці органічні молекули рештками давнього марсіанського життя, чи це просто продукт астрохімії. Найцікавішим варіантом буде, якщо це виявиться формою життя, але ці рештки давніх бактерій матимуть протилежні від наших форми органічних молекул “праворукі” амінокислоти й “ліворукі” цукри. Тоді ми з певністю зможемо сказати, що це життя точно позаземне, що його не могло випадково принести з Землі.

Із цього всього народжується захоплива думка: іншопланетні загарбники можуть складатись із точно таких же органічних молекул (амінокислот, цукрів і так далі), але при цьому вони все одно не зможуть отримати ніякої користі від поїдання нас, оскільки життя на їх планеті базуватиметься на протилежних енантіомерах. На молекулярному рівні ми були б дзеркальними копіями один одного.

 

Версія 3. Іншопланетяни прибувають на Землю, щоб висмоктати всю нашу воду

Тилігульський лиман на Одещині.

Якщо прибульці-мародери не зможуть зібрати врожай з людей собі в комори — то, можливо, вони використають землю як джерело іншої поживної речовини? Усе життя на Землі пов’язане з водою, вона — дивовижно універсальна як розчинник і учасник біохімічних процесів. Так що цілком імовірно, що позаземне життя теж базуватиметься на цій речовині. Можливо, тоді Земля привабить іншопланетних гостей нашими прекрасними океанами, морями, річками й озерами? І вони висушать усі наші водойми?

Проблема з цим припущенням — у тому, що в космосі є купа набагато кращих джерел води. Власне, ми думаємо, що коли Земля тільки сформувалась із диску газу й пилу, вона була досить сухою планетою. А вода, що заповнила наші океани, прибула пізніше завдяки бомбардуванню планети кометами й астероїдами з холодніших, віддалених районів Сонячної системи.

Власне, в Європи, одного з супутників Юпітера, під замерзлою поверхнею міститься більше рідкої води, ніж на всій нашій планеті. Європа, а не Земля, є водним світом Сонячної системи. Тому, якби ви були прибульцем, що мандрує між зірками в пошуках чогось попити — на крижаних супутниках та в астероїдному поясі Сонячної системи ви б отримали доступ до значно більшої кількості води. До того ж, у Землі чимала гравітація, якій доведеться протидіяти. Тому навіщо витрачати зайві зусилля?

Версія 4. Іншопланетяни прибувають на Землю за якоюсь іншою сировиною

Кар’єр із видобутку міді Escondida, Чилі.

Якщо не вода — то, можливо, є інший природний ресурс, через який прибульці можуть бажати захопити землю? Можливо, вони хочуть стерти наші міста й почати шар за шаром знімати земну кору, щоб видобути з неї метали й побудувати більші космічні кораблі? Але, оскільки Земля від початку була розплавленою масою, всі метали опускались униз, поближче до ядра.

Поверхня ж нашої планети на залізо, нікель, платину, вольфрам та золото досить бідна. Ну й так само, як із водою, складно зрозуміти, навіщо прибульцям боротися з силою земної гравітації, коли астероїди утворено з подібного кам’янистого матеріалу. А деякі з астероїдів взагалі вважаються чистими зливками металу: колись вони були ядрами протопланет, а потім їх розбило на друзки шаленими зіткненнями ранніх часів Сонячної системи. На Землі вже є комерційні компанії, які продумують варіанти запуску шахт на астероїдах, щоб скористатись цим шалено цінним ресурсом.

Але в цьому випадку все-таки є причина, через яку наші теоретичні іншопланетяни можуть прибути на Землю. Так: і астероїди, й наша планета, і чимало інших небесних тіл зроблено з однакового кам’янистого матеріалу, але Земля — не просто інертний кавалок. Це дуже активне, динамічне місце.

Тонка земна кора не є цілісною, вона розділена на окремі уламки, які постійно сковзають по гарячій в’язкій мантії, труться один об інший, зіштовхуються або ж розламуються, щоб утворити свіжу скоринку.

На сьогодні астрономи знайшли понад чотири з половиною тисячі планет за межами Сонячної системи, а загалом очікується, що в нашій галактиці — мільярди кам’янистих планет. Але хоч вони і є звичною справою, можливо, активна тектоніка на них — рідкість. Наприклад, ні в Марсу, ні у Венери їх немає.

А тектоніка, як вважається, є необхідною умовою для стабільності клімату, який і дав можливість розвинутись складним формам життям на кшталт нашої. Тому іншопланетна цивілізація може прийти на Землю через нашу виняткову тектоніку — і той факт, що ці ж процеси зробили можливими багату біосферу, стане для них просто дрібною незручністю.

Версія 5. Іншопланетяни прибудуть на Землю в пошуках нового дому

На териорії галактики досить багато кам’янистої нерухомості, яку іншопланетяни можуть розглядати як майданчик для переїзду. Але для підтримки складних форм життя планета повинна мати більше, ніж нормальний температурний режим. Так, колонії загартованих мікробів можуть вижити практично усюди, але ті ж ссавці потребують значно більшого набору умов.

Ми з’явились на Землі, зокрема, завдяки теплим океанам, уже згаданій тектоніці, великому супутнику, який запобігає значним коливанням вісі планети, а також магнітному полю, яке відбиває сонячний вітер та запобігає тому, щоб нашу атмосферу здуло в космос. Із цих причин планети на кшталт Землі, можливо, є рідкістю і являють собою особливо бажані цілі для колонізації прибульцями. 

Але. Якщо вже іншопланетяни виявляться настільки розвинутими, щоб мандрувати між зірками — вірогідно, вони зможуть і спокійно створювати потрібні для себе умови на будь-якій планеті штучним чином. Чимало людей уже починають говорити про мегаінженерні проекти, які допоможуть нам уникнути найгірших проявів глобального потепління Землі.

Ми вже продумали, хоч і в загальних рисах, як змінити Марс, щоб жити на його поверхні без скафандрів. Іншопланетяни, цілком імовірно, десь уже успішно втілюють такі та ще складніші проекти. Ну й плюс те, що Земля уже повна життя (більшість якого — непомітні мікроби, які впливають на хімічний склад атмосфери й океанів), може бути істотною причиною для прибульців пошукати для колонізації якусь іншу планету. Мікроби можуть їм нашкодити. Значно простіше знайти небесне тіло без власних форм життя — і “інсталювати” на цій порожній планеті свою біосферу.

6. Іншопланетяни прибувають на Землю заради землян

На мій погляд, величезні обсяги часу й енергії, потрібні для мандрів між зірками в галактиці, а також факт, що цінні матеріали простіше дістати десь інде, виключає варіант прибуття на Землю заради того, щоб щось у нас забрати. Думаю, ми можемо спокійно відпочивати, упевнені, що навіть якщо позаземний розум і існує десь іще в нашій галактиці, його носії не з’являться в нашому небі з армадою космічних кораблів і наміром узяти людство під контроль та розграбувати наш світ.

Можливо, єдине, що може привабити іншопланетян на Землі — це, власне, ми. Підозрюю, що якщо прибульці тут і з’являться, то це будуть дослідники — біологи, антропологи, лінгвісти, які прагнутимуть зрозуміти тонкощі організації життя на цій планеті. Які захочуть зустріти людей і дізнатись про наші малюнки, музику, культуру, мови, філософії та релігії.

***

Якщо іншопланетяни таки прибудуть до нас із візитом — є ще одна обставина, яку кінофільми, схоже, показують зовсім невірно. Закони фізики (принаймні, наскільки ми їх зараз розуміємо — бо ж через сотню років ми, може, й зуміємо згинати тканину часу та простору) суворо обмежують рух крізь величезні міжзіркові простори. Щоб дістатись від однієї зірки до іншої за менш ніж тисячоліття, треба прискорити космічний корабель до фактично швидкості світла.

Що більша маса, яку треба прискорити — то більше потрібно енергії, тому зорельоти мають бути максимально легенькими.
Розумні форми життя на кшталт людей — досить громіздкі штуки, особливо коли ви хочете відправити команду разом з усією системою підтримки її життєдіяльності. Але є набагато симпатичніша альтернатива.

Ніж чекати, доки подібний на героя фільму Стівена Спілберга іншопланетянин, попри весь дискомфорт, особисто подолає всі ці океани міжзоряного простору, варто очікувати його посланців. І це будуть не вологі та вразливі біологічні організми, а загартована, довговічна технологія. Із усе кращим розумінням того, як працює людський мозок, у тому числі процесів, які зумовлюють свідомість та інтелект — стає все резоннішою думка, що ми не тільки зможемо створити повноцінний штучний інтелект, а й завантажити свідомість людської істоти в комп’ютер. У форматі капсули з мініатюрною електронікою ви будете не тільки фактично безсмертним, а й дуже компактним, легеньким і набагато краще пристосованим до міжзоряних подорожей.

У цьому сенсі, можливо, більшість життя у Всесвіті має не вуглецеву, а силіконову природу. Я не маю на увазі силіконових монстрів, які живуть у вигаданому світі серіалів X-Files чи Star Trek, а технічне обладнання, що підтримує комп’ютеризований розум. Силіконове життя буде наступною генерацією. Воно існуватиме лише тому, що його продумали й створили представники попереднього, органічного життя. 

Із цих причин мені здається, що якщо десь у нашій галактиці і є розумні іншопланетяни — вони, майже напевно, не стануть відвідувати нас на величезних космічних кораблях розміром з місто. Вони просто пришлють емісарів, своїх розумних роботів. Але ж як вони дізнаються, що ми взагалі тут є?

Людство мимоволі чи навмисно посилає сигнали в космос уже близько століття. Так що іншопланетяни з чутливими радіотелескопами можуть нас помітити. Щоправда, ця “радійна бульбашка” з повідомленням про те, що ми існуємо, має діаметр у лише двісті світлових років. Якщо врахувати, що вся галактика — це диск із діаметром у сто тисяч світлових років, наші успіхи в повідомленні про себе поки що мізерні. Так що, навіть якщо галактика й містить інші форми розумного життя, вони, напевно, зовсім не в курсі нашої недавньої появи. 

Але ж саме життя на Землі існує вже багато сотень мільйонів років. І це приводить нас до однієї з найгарячіших тем у сучасній астробіології. Чимало форм життя на Землі, зокрема рослини й ціанобактерії, вбирають енергію сонця та розщеплюють воду, натомість активно виділяючи кисень. Настільки активно, що він поступово накопичився в атмосфері — колись на рівні кількох відсотків, а тепер це вже п’ята частина повітря Землі. Оксиген — дуже активний газ, і єдина причина, чому він може накопичуватись в атмосфері — у тому, що його запаси постійно поповнюються. Власне, наявність кисню в атмосфері вважається настільки незвичною для геохімії планети, що астробіологи вважають її ознакою наявності життя (а особливо, якщо в атмосфері є і кисень, і метан). 

Ми зараз якраз дійшли до рівня, коли можемо збудувати космічні телескопи, які використовують спектроскопію для аналізу атмосфери інших планет за межами нашої системи, тобто сканувати нічне небо на предмет ознак життя. І ми ж відносні новачки на галактичній сцені. Немає нічого особливого в конкретно цьому моменті космічної історії, і життя на іншій планеті могло розвинутись до рівня розумного мільйони років тому. Воно може використовувати власні телескопи для пошуку планет із натяками на багату киснем атмосферу. Але наразі, як бачимо, той факт, що планета Земля захопилась розвитком у себе життя, поки ще нікого не спонукав сказати нам: “Привіт!”.

Це дуже цікаве спостереження, і воно може привести до двох однаково ймовірних результатів. Той факт, що багата киснем атмосфера Землі поки ще не привабила нічиєї уваги, може пояснюватись тим, що життя — настільки рідкісне, що в усій галактиці немає більше жодної цивілізації, яка могла б звернути на нас свою увагу. Або ж, навпаки, що планети з багатою на кисень атмосферою — настільки звична справа, що Земля просто ніяк не виділяється із загальної маси. У першому випадку, ми — самотні розумні істоти у всій галактиці. В іншому ж космос повний життя. І найцікавіший момент — це те, що протягом вашого й мого життя ми запустимо ці телескопи, і астробіологія відповість, яке з двох припущень є вірним. Чудовий час бути розумною формою життя на Землі, чи не так?

Переклад і редагування Антона Семиженка. Фотографії — NASAUnsplash, Wikipedia та Planetlabs.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
278
ПЕРЕГЛЯДІВ
0
КОМЕНТАРІВ

КОМЕНТАРІ

2.07.2017, 11:35
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 20 липня 2017

    Стріляли в спину і сховалися за “Беркут”. Як допитують потерпілих у справі розстрілів 20 лютого

     
    • 19 липня 2017

    Райнин или Хомутынник: кто останется при власти в Харьковском облсовете

     
    • 14 липня 2017

    Для трудоголиков: Как проветрить мозги и отдохнуть

     
    • 13 липня 2017

    Не вмрете: медичну реформу спустили на гальмах

     
Система Orphus