Жіночий літературний простір: 4 маршрути духовних подорожей

У 1929 році Вірджинія Вулф пише есе “Власний простір”, де зауважує, що мінімум, який потрібен жінці, яка хоче писати, — це власна кімната і 500 фунтів на рік.
фото з Flickr
8 березня 201710:47

Чи маєте ви уявлення про те, скільки книжок пишеться про жінок протягом року? Чи знаєте ви, скільки їх написали чоловіки? Чи відомо вам, що ви є, можливо, найбільш обговорюваною твариною у всесвіті?”

Ці слова Вірджинія Вулф написала в есе 1929 року “Вільний простір”, у якому аналізувала присутність британок у літературі і доходила дуже невтішного висновку про слабкість, неповноту та майже повну відсутність жіночого голосу. Відтоді ситуація змінилася кардинально і сформувала зовсім інше обличчя світової літератури. І якщо лише сто років тому, що з погляду цивілізаційного не вчора і навіть не сьогодні вранці, жінки в літературі були завжди подією, сьогодні право літературного голосу може реалізувати кожен - аудиторія спрагла якісного тексту про себе сьогодні і завтра, про форми і формули особистої та колективної екзистенції, іншими словами - про будь-що, аби глибоко і просто, упізнавано і по-новому, називаючи неназване, викликаючи до життя ще не прожите.

ТУРЕЧЧИНА – КАНАДА – УКРАЇНА

 

Періхан Магден. Компаньйонка

 
 

Цей текст, жанр якого хочеться визначити непопулярним нині словом “повість”, написаний 2014 року авторкою, яка іншим своїм текстом - романом “Убивства хлопчиків-посильних”, - за словами Оксани Забужко, змінила обличчя турецької літератури.

Від першої і до останньої сторінки цього дивного тексту жодного разу відчуття, що ви знаєте, що буде далі, не виправдається. Авторка майстерно руйнує всі наші літературні стереотипи та очікування, через що дуже часто викликає такі відгуки, як “повний нуль”, “не читати ні дітям, ні дорослим” або “до останнього сподівалась в книжці якогось адекватного сюжету”. Отже, читайте лише в тому випадку, коли вам хочеться випробувати своє літературне чуття, вловити неочевидну інтертекстуальну гру та зануритися у своєрідну фантасмагорію, особливо якщо у вас освіта психолога. Головна героїня (і не тільки вона) - суміш інтелекту й асоціальності через купу невирішених проблем, вона давно і постійно overqualified, будь-яка робота викликає в неї інтелектуальну судому, а майже кожна ситуація з підопічною 12-річною дівчинкою дзеркально відображається в її власних стосунках із матір’ю - якій, власне, і присвячує авторка свою повість.

“У стосунках людей інколи трапляється такий момент, схожий на цикл пісочного годинника. Усе перевертається. У цій точці всі міняються ролями. Здобич стає мисливцем, а мисливець - здобиччю. Той, хто місив тісто, виявляється сам перемішаний і перемолотий, той, хто був у тіні, - сяє, як сонце. Той, кого потребували, сам нестерпно когось потребує. Той, хто все життя кохав без взаємності, стає об’єктом поклоніння. А той, кого принижували, насолоджується, принижуючи іншого. Якби ми знали, з ким і коли відбудеться ця точка, ми б стали сильнішими. Але ми не знаємо” (переклад мій. - З.Ш.). Герої цієї повісті цю точку проживають постійно і безупинно. Суцільна, концентрована, до запаморочення втрата точки опори - як особистісної в героїні, так і читацької - у читача. Книжка для тих, хто добре витримує вестибулярне випробування літературним contemporary art.

Маргарет Етвуд. Сліпий убивця

 

Завжди приємно мати на увазі якийсь хороший довгий роман, у який можна з головою зануритися у вихідний день. “Сліпий убивця” канадської письменниці Маргарет Етвуд, що отримав Букерівську премію 2000 року, чудово для цього підходить. Жіноча історія життя - від кінця до початку зі змішаною хронологією та непевною ідентичністю, детективно-любовна історія, що іронічно, місцями фантастично і тонко вписана в історичне тло ХХ століття - це роман на 500 сторінок, які читаються на одному диханні. Легка й елегантна мультижанровість, іронія та справжня любов,

“Коли ти молодий, здається, що все минає. Кидаєшся туди-сюди, зминаєш час, відчайдушно витрачаєш його. Наче автомобіль для перегонів. Здається, що можна позбутися і людей, і речей - залишити їх позаду. Ще не знаєш, що вони мають звичку повертатися” (переклад мій. - З.Ш.). Тому ми пишемо історії життя - і часом, коли нам потрібно звіддаля подивитися на своє - ми їх читаємо.

Ніла Зборовська. Українська Реконкіста

 

Читання цього мало відомого та унікального для сучасної української літератури “анти-роману” Ніли Зборовської, написаного на глибоко особистій основі, - це насамперед живий внутрішній процес, який дозволяє зазирнути не лише у власне підсвідоме, але й сягнути колективного несвідомого народу. Моменти упізнавання, згадування власного досвіду та чогось іншого - невимовного, що глибоко інтимне та абсолютно загальне одночасно: як оголена людина, що, з одного боку, у своїй тілесності одночасно максимально відкрита, а з іншого - до межі знеособлена.

“Анти-роман - це текст, який пишеться езотерично та екзотерично водночас. Тобто, з одного боку, це - текст, який пишеться для вибраних людей (мій анти-роман писався для моєї родини), а з іншого боку, це - текст, який пишеться як міф. Тому анти-роман - це та подія, в якій індивідуальна історія, втрачаючи свою суб’єктивну значимість, інтегрується у містичну Нескінченність. У літературознавчому вимірі анти-роман - це моя жіноча версія містичного постмодернізму”, - так визначила жанр і його суть авторка.

Занурившись у психоаналіз практично і теоретично, Ніла Зборовська створила роман - вправу, роман - терапію. Він допомагає перепрожити свій досвід, далекий від літератури, свої рани, часто дуже глибокі, і інколи знайти вихід. Тут сни й потік свідомості, замовляння й містика, істерія й божевілля - своє й чуже. У цьому романі, напевно, є все - тому, як і в міфі, кожен знайде у ньому тільки свою правду.

СЕРБІЯ - УКРАЇНА

Віда Оґнєнович. Перелюбники.

 

Перед кожним із нас рано чи пізно постає питання про своє місце і роль у межах роду. Наскільки сотні предків присутні в мені тут і зараз? Наскільки напрацьований ними і закодований уже в моїх в генах досвід впливає на мої життєві щоденні реакції, вибори в різних ситуаціях, стосунки з людьми, моделі поведінки та шаблони сприйняття? І чи можу я засудити когось із предків за злочин, якщо мені - разом із кольором волосся або очей - передалися і їхні закріплені в кількох поколіннях зради або владність?

Власний портрет у родовому інтер’єрі - гарантія не-самотності раз і назавжди. Тому на вагу найкоштовніших металів відомості, збережені пам’яттю живих предків. Саме вони - підґрунтя для усвідомленої відповіді на питання ідентичності, а весь огром інформації про предків стає нескінченним неораним полем генетичної родової пам’яті.

Якісний переклад Веронікою Ярмак цього складного інтелектуального тексту від президента ПЕН-клубу Сербії Віди Оґнєнович викликає усі ці роздуми без спотикань об недоречні слова чи неправильні відмінки. А правильно вибудувані речення-періоди не викликають несвідомого бажання швидше дійти до крапки. Адже від чистоти слова залежить частота втрапляння в суть. А ідентичність, навіть віднайдена і освоєна, ніколи не має тієї останньої риски, за якою вже нема чого шукати. Що вже казати про роман, у якому її віднайдення перетворюється на психологічну детективну історію. А до чого тут перелюбники? Відповідь підкаже Віда Оґнєнович.

 

 

Оксана Забужко. ***

 
 
 

Тут мав би бути ще не написаний роман Оксани Забужко.

 

 

 

 

 

 

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ - УКРАЇНА

Вірджинія Вулф. Місіс Делоуей

 

У 1929 році Вірджинія Вулф пише есе “Власний простір”, де зауважує, що мінімум, який потрібен жінці, яка хоче писати, — це власна кімната і 500 фунтів на рік. І сто років, щоб юний жіночий голос у літературі став голосом повноцінним — голосом зрілого поета. “Шедеври не народжуються поодинокими та самотніми, - пише вона. - Вони — продукт багатьох років мислення як такого, мислення народної плоті”.

Одним з найвизначніших творів самої В.Вулф став роман “Місіс Делоуей” - один день із життя леді літнього віку, яка влаштовує прийом і в свідомості якої переплітається життя до війни і після. Звісно, неминуча паралель із романом “Уліс” Дж.Джойса, який за п’ять років до цього вийшов друком і який сюжетно засвідчує один день із життя дублінця Леопольда Блума. Але якщо голос Джойса культурно-історично готувався, без перебільшень, від античності, жіночий голос В.Вулф формувався не завдяки, а всупереч. Жіночий потік свідомості, емоційні образи, найдрібніші порухи душі й відчуттів, бергсонівський безмежний час і тотальна інтуїтивність, що домінує над пам’яттю, відсутність зав’язок і розв’язок, головного і другорядного, дії і послідовності - ознаки, що відрізняють її від інших модерністів - майстрів потоку свідомості, М.Пруста і Дж.Джойса. Готовність бути зрозумілою лише однодумцями допомогла їй писати так, як хотілося власне їй, а тому В.Вулф змогла увійти в історію не тільки англійської, а й світової літератури з повноцінним індивідуальним стилем та ім’ям, що давно стало символом.

Леся Українка. Камінний господар

Коли В.Вулф лише готувалася вийти на арену і сказати своє вагоме слово, Леся Українка вже все написала, заклавши планку канону української класики на світовому рівні.

 

Світова література любить сюжет про Дона Жуана — класична фабула, магічно привабливий герой-спокусник, гедоніст і егоїст. Привабливий і для читачів, і для письменників — багато хто з них долучився до створення цього колективного персонажу, додаючи до нього то тих, то інших відтінків, прикладаючи за простою схемою змальовані образи коханок, що втратили через любов і розум, і честь, а часом і життя. Реальному Дону Хуану, що гедонізував у XIV ст., літературне життя подарував іспанський драматург Тірсо де Моліна. А от увічнили його в мистецтві генії майже кожного наступного століття: Ж.-Б.Мольєр, К.Гольдоні, П.Корнель, Е.Т.А.Гофман, Дж.Байрон, О.Пушкін, П.Меріме, О.Толстой, К,Чапек, О.де Бальзак, Ш.Бодлер, О.Блок, М.Фріш, П.Хандке, Ж.Сарамаго. І лише один жіночий і далеко не жертовний голос пролунав у цьому чоловічому багатоголоссі, що, частково засуджуючи, все-таки увінчував Дона Жуана вінком вічної перемоги — голос Лесі Українки, яка у 1912 році написала перший і поки що останній текст про Дона Жуана - драматичну поему “Камінний господар”, - де він зустрічає гідну суперницю - незламну жінку з власними цілями, переконаннями, гідністю і силою духу — і перший текст, де він програє у тривалому, інтелектуально-ідейному двобої. Донна Анна, що не повелася на облудні замовляння про “волю”, перемагає Дона Жуана абсолютно — екзистенційно, соціально і навіть містично.

Драматична поема “Камінний господар”, що, як і всі інші поеми Лесі Українки, майже не придатна для театральної постановки, здобула своє візуальне обличчя у вигляді екранізації 1971 року, де головні ролі зіграли молоді Ада Роговцева і Богдан Ступка. “При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї подібні до Едему”, - нашіптує свою звичну мантру Дон Жуан. Те, що відповідає йому Донна Анна, могла написати лише Леся Українка і прочитати це можна лише у неї.

ФРАНЦІЯ - УКРАЇНА

Жорж Санд. Консуело

 

Всі ці сторіччя жінки служили збільшувальним склом, яке здатне магічно збільшити чоловіка удвічі всупереч його природним розмірам... Якщо жінка починає говорити правду, фігурка у збільшувальному склі починає зменшуватися, її здатність до життя меншає”. В.Вулф.

Зараз книжками Жорж Санд зачитуються в підлітковому віці, сприймаючи їх як тексти про любов, жіноче щасті та інші традиційні цінності. Читаючи, важко повірити, що авторка була однією з найскандальніших жінок ХІХ століття, дочкою проститутки та аристократа. Не тільки дуже смілива, але й розумна, наважилася на розлучення з далеко не інтелектуальним чоловіком. Першою заговорила про емансипацію жінки у французькій літературі, заробляла на життя роботою в газеті, носила чоловічі костюми, курила сигари і мала велику кількість значно молодших за неї коханців. “Консуело” — зачитаний багатьма поколіннями найвизначніший роман Жорж Санд, яка створила новий жанр — романтичний психологічний роман — художній простір, у якому героїні отримували ту внутрішню, а отже справжню свободу, якої жінка була позбавлена в соціумі. Вони перемагали, керували своїм життям і, часом утопічно, здобували бажане. Героїні Жорж Санд заповнили культурний простір вільними жінками — і в діях, і в почуттях. І потім вийшли на вулиці.

Марко Вовчок. Живая душа.

Натхненна прикладом Жорж Санд Марія Вілінська обрала ім'я Марко Вовчок.

 

Як і Жорж Санд, покинула чоловіка, втекла з Росії у Францію, де писала у французькі журнали, познайомилася з найкращими письменниками свого часу, захопилася соціалізмом і напрацювала легкий іронічний стиль. У романі “Живая душа” безособовий оповідач-деміург іронічно дистанціюється від персонажів, гостро їх характеризує, створюючи зручне тло для “аристократки духу” — головної героїні.

Усе начебто як завжди — класична російська провінція, він і вона, він — закоханий, вона — сирота. Але — вона особлива. Як і в Жорж Санд, головна героїня — не просто людина, чесна з собою, а насамперед людина дії. І якщо переконання визріло, то воно вже не тема для розмови, у якій “размахнул широко, зачерпнул глубоко, ан та же вода”, а стимул до рішучої дії, зміни життя. А якщо ідея — служіння народу, то зміна свого життя відбувається заради інших, цілком конкретних людей, а така мета відкидає умовності патріархального ладу та зазирає в майбутнє у пошуках зовсім інших форм співжиття.

Як пише В.Вулф, “книжки продовжують одна одну, незважаючи на нашу звичку оцінювати кожну з них окремо”. Але лише завдяки їхній розділеності ми маємо змогу відчитати відображену крізь них дійсність хоча б фрагментарно.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
141
ПЕРЕГЛЯДІВ
1
КОМЕНТАРІВ

КОМЕНТАРІ

  • Жінка, література і мандри - ще одна чудова історія Елізабет Гілберт "Їсти, молитися, кохати" http://starylev.com.ua/yisty-molytysya-kohaty

18.08.2017, 19:03
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 15 серпня 2017

    Від Чорновола до Тимошенко: технології українських виборів у 12 історіях. Частина 1

    "Маленький секрет" однієї перемоги Тимошенко, "Танець пінгвіна" для "зелених" і вибори за 300 доларів - як це було у далекі 90-ті

     
    • 14 серпня 2017

    Високий сезон: 10 гарячих серіалів літа

    Міні-серіал від британця МакГоверна, який робив "Засуджених", історія постання американського стендапу, драмеді про жіночий реслінг і ще, ще, ще...

     
    • 14 серпня 2017

    Миллиарды в скважины. Кто взялся за бурение для “Укргаздобычи”

    Как проходил один из крупнейших в истории Prozorro тендеров — следил INSIDER

     
    • 11 серпня 2017

    Не арбузами едиными: как БПП, Батькивщина и Оппоблок не могут поделить Херсонскую область

    Такая конфигурация возникла осенью 2016 года и во многом связана с тем, что тогдашний глава облсовета Путилов не смог справиться с ситуацией в области.

     
Система Orphus