Культурний "переселенець" з Донецька зміг обжитись у Києві

Виставка набагато ширша. Вона схожа на ситуацію, що є зараз в Україні
Фото автора
19 січня 201516:29

Донецькому фонду "Ізоляція. Платформа культурних ініціатив" довелося стати внутрішнім переселенцем на початку червня минулого року. Саме тоді озброєні бойовики прибрали до рук освітньо-культурний майданчик, розташувавши там своє "Міністерство державної безпеки ДНР".

Тоді вивезти під збройним наглядом дозволили лише мізерну частину творів. А вже 17 січня "Ізо" відкрила першу повноцінну виставку в Києві, основа якої - серія фотоколажів, урятована від загарбників.

За півроку "Ізоляція" вже кілька разів намагалася вписатись у культурне життя столиці. Точніше, навіть не вписатись, а просто познайомити столичну публіку з інституцією.

Наприкінці червня, майже відразу після переїзду, в просторі Closer фонд представив виставку від художнього об'єднання "Жужалка", яку свого часу вже бачили донеччани.

Потім декілька місяців на вулицях Києва тривав проект "Захоплення", головною ідеєю якого було вторгнення у звичну атмосферу великого міста.

Ще один проект - "Донбаські студії" - триває і зараз, він є здебільшого теоретичним та освітнім, і розрахований на перспективу.

Крім цього, команда "Ізо" побувала в Парижі, де показала і розказала, як саме обірвали її діяльність у Донецьку. Головним елементом на виставці став перформанс "Картковий будиночок", створений катованим у полоні "ДНР" художником-карикатуристом Сергієм Захаровим.    

Фонд міг просто залишитися безхатченком, але нині він орендує індустріальні приміщення на вулиці Набережно-Лугова. Звичайно, цей простір не порівняти з монументальністю заводу ізоляційних матеріалів у Донецьку, коли культурна інституція мала навіть власний терикон із залізним оленем на вершині.

У Києві це теж колишній виробничий об’єкт, на горизонті якого видно величезну трубу, що димить. Перед входом на територію - залізничні колії, де проходить чи колись проходив вантажний потяг. Усе це з радянським підтекстом, який ще не встигли осучаснити та який пнеться назовні через лозунги на будівлях і типову архітектуру.

Тобто певною мірою схожість із заводом, який мали в минулому житті, є. Тільки от у Донецьку "Ізо" розробляла масштабні плани зі зміни території. У столиці навколишнє середовище ніхто змінювати не буде, бо приміщення не є власністю фонду.

 

Перший у столиці виставковий проект складається з серії фотоколажів "Ревізія I - II" і "Ревізія. Акт II". Роботи, як уже було сказано, - одні з тих, що їх вдалося вивезти з Донецька. До речі, на батьківщині "Ізо" її ніхто не бачив на жодній із виставок.

- У нашій колекції дійсно було те, що ми не показували. Просто там у нас був інший підхід до роботи з художниками. Там ми фокусувалися на проектах, створених на місці в діалозі з простором, - пояснює піар-менеджер культурної інституції Алеся Болот.

Забирали те, що легко перевозилося: невеликі інсталяції, що були на території, фотографії, багато робіт соцреалізму. На екс-культмайданчику, що став в’язницею для полонених, залишилися близько 500 безцінних експонатів, здебільшого вписаних у місцевість. У тому числі й роботи іноземних художників, як-от Даніеля Бюрена, Леандро Ерліха та чи не всіх українських молодих митців.  

Нові господарі вигадали з ними заняття до душі. Наприклад, на скульптурах Маші Куліковської вони вчаться стріляти.

Виставка "Ревізія" - це робота п’ятьох білоруських художників. Колаж складається з декількох частин. Кожна частина є продовженням наступної, таким чином складаючись у цілу історію.

На першій фотокартині герої зображені в окремій кімнаті. Вони шукають те, чого варто позбутися. На підлозі глядач бачить малюнки Леонардо да Вінчі, десь збоку - картини Босха, художників епохи Відродження, голландських майстрів. Усе це без особливого відбору та з якоюсь маніакальною лихоманкою в очах упаковується для подальшої утилізації.

На другій частині роботи зображено яскравий сад з квітами та пташками. Саме тут герої на тлі будівлі музею, у райських кущах, позбуваються прекрасного.

Третя частина - власне фото самих героїв після події - подряпаних і брудних. Фотографії одночасно дуже схожі на кадри з кінохронік та на реалістичні комікси.

 

Якщо перша частина більше зосереджується на людях, то друга - на екстер’єрі, все тут немов світиться від кількості кольорів. Така кольорова опуклість нагадала фотографії дітей-аутистів, які були одним з експонатів виставки в донецькій "Ізоляції" декілька років тому. Тоді роботи підсвічувалися та теж були наче живі.

Багатошарові п'ятиметрові колажі складаються з більш ніж двох тисяч зображень. Героями фототриптиха насправді виступають самі художники. За словами одного з них - Андрія Логінова, який був присутній на відкритті, робота демонструє, наскільки радикально люди позбавляються від чогось старого.

В уявному музейному просторі герої є не тільки хранителями, але й тими, хто вирішує долю та історію мистецтва. Певний бездуховний вандалізм призводить до втрати навіть важливого. Як-от під час Другої світової війни німецькі солдати спалювали картини Пікассо й інших майстрів.  

Під час діяльності в Донецьку багато виставок та окремих робіт "Ізоляції" були присвячені типовій для Донбасу вугільно-шахтарській тематиці. Це і великий проект порохових картин китайського художника Цая Гоцяна, і окремий цех із вагонетками, вервечка яких демонструвала життя звичайного робітника від народження до смерті. Але для презентації себе в столиці інституція обрала роботу, жодний епізод, кадр чи ідея в якій не мають стосунку до шахтарської праці.

Тож виникло питання: як саме цей івент вписується у контекст інституції-переселенця?

За словами Алесі Болот, по-перше, символічна назва виставки, бо наразі "Ізо" проводить ревізію всього, що залишилося після раптового переїзду. По-друге, в роботі можна провести паралелі з тим, що відбувається на Східній Україні.

- Ті ж люди, невідомо навіть, чи дотичні до мистецтва, проводять якусь ревізію у такій формі, що це більше схоже на мародерство, - каже вона.

За словами куратора виставки Олени Червоник, мова взагалі не про регіональний зв'язок із Донбасом. Ідея "Ревізії" - глобальна.

- Я вважаю, що ця виставка набагато ширша. Вона схожа на ситуацію, що є зараз в Україні. У нас відбувається ревізія у суспільстві. Ви бачите, як тут усе проходить: щось викинули, щось поламали. Виникає питання: коли ти хочеш щось переробити, трансформувати в суспільстві, де та межа, коли ти починаєш занадто руйнувати? Водночас ти не можеш ніколи не вичищати простір, ти не можеш усе зберігати і все колекціонувати. Інакше це не музей, а просто звалище.      

Мистецтвознавець, яка курувала в інституції вже не одну виставку, взагалі вважає, що "Ізо" не позиціонує себе як шматок Донбасу.

- Ми не хочемо обмежувати себе якоюсь тільки регіональною історією. Я взагалі вважаю, що ця регіональність є певною мірою причиною того, що в Україні відбулося. Це певна феодальна ментальність, коли ти думаєш тільки, що ти не українець, а львів’янин чи донеччанин. З такої концептуальної точки зору ми не можемо буди просто шматочком Донбасу… "Ізоляція" завжди була ширша, ніж один проект чи один якийсь напрям. Але при цьому ми не хочемо бути регіональною інституцією, яка випадково опинилась у Києві, це неможливо, - вважає Олена Червоник.

Незважаючи на певну молодість "Ізо" в Києві, на відкриття прийшло багато людей. У фонді на такий аншлаг не чекали, бо у першому сезоні - жовтень-березень - існування платформи в Донецьку її відвідали не більш ніж 500 осіб.

Мабуть, Донецьк дійсно не зрозумів і не був готовий до такої культури та креативності, яку йому подавали, до того ж безкоштовно. Тому не дивно, що засновниця платформи Любов Михайлова вже тихо сказала, що в Донецьк "Ізоляція" не повернеться.  

Розділи :

КОМЕНТАРІ

16.11.2018, 05:38
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 31 березня 2020

    Land Rover, Lexus та елітні годинники: що задекларував новий глава МОЗ

    За минулий рік Степанов заробив 87 807 грн як очільник Одеської ОДА і отримав проценти в Ощадбанку на суму 2,83 млн грн

     
    • 31 березня 2020

    Авто за мільйон гривень та готівка: що задекларував новий заступник Венедіктової

     
    • 30 березня 2020

    Рада підтримала “антиколомойський” законопроект

     
    • 30 березня 2020

    Рада з другої спроби обрала очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

    Верховна Рада України у понеділок, 30 березня, з другої спроби проголосувала за призначення очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

     
Система Orphus